Питома вага



























     ГСУГІВКИ V



























     обсязі гро
     100
     19?
     ?65
     ?47
     178
     189
     411
     4?9
     41 1
     441
     460
     4Х8
     443

     шової маси



























     (на кінець



























     періоду), %




























     Таблиця 4




     19
     96




     19
     97



     Період
     І
     II
     III
     IV
     I
     II
     III
     IV



     KB.
     KB.
     KB.
     KB.
     KB.
     KB.
     KB.
     KB.

     Грошова готівкова маса (М")
     2800
     3324
     3330
     4041
     4306
     5102
     6031
     6132

     (на кінець періоду), млн. грн.


















     Табл. З засвідчує, що питома  вага рівня  зростання готівки в загальній
грошовій  масі  фактично  кореспондується  з  тими  параметрами  "тінізації"
економіки України у 1995 році, які  визначені у  розрахунках В. Бородюка, О.
Турчинова і Т. Приходько (тобто відповідно 38,3 %  і 40,9 •%).  Тому  обсяги
"тіньової"' еко-
     ди  -  15%, вклади  на  безготівкових  ощадних  рахунках  -11%,  дрібні
строкові  вклади  - 47 %,  великі строкові  вклади  -  22  %  (Наведено  за:
Макконнелл К. P., Брюс С. Л.: Зкономика: принципи, проблеми й политика. Пер.
с англ. II изд. -М.: Республика. -1992. - С. 265).
     Починаючи з 1995 року до обсягу  грошової маси включаються  також кошти
клієнтів за трастовими операціями банків.
     номіки України  за спрощеною методикою у 1997 році можна оцінити у 46 -
47  % від  рівня  офіційного  визначення ВВП, який дорівнює 92,5 млрд.  грн.
(попередні дані). Тобто обсяг ВВП, що був вироблений  в "тіньовому"  секторі
економіки у  1997  році, становить близько 40  млрд.  грн.  А  сукупний  ВВП
дорівнював біля 130 млрд. грн.
     Одне із  суттєвих  ускладнень щодо  застосування монетарного підходу за
спрощеною  методикою  полягає  ще і у тому,  що, з  одного  боку, в  Україні
суб'єкти "тіньової" і "чорної" економічної діяльності при розрахунках досить
широко  використовують  іноземну  валюту.  З  іншого  боку  неможливо  також
стверджувати, що абсолютно весь обсяг готівкової маси,  яка знаходиться поза
межами  банківської системи, використовується,  як обігові  кошти "тіньової"
економіки. Ймовірно припустити, що такими є приблизно лише половина грошової
маси, що "гуляє" поза межами банківської системи.
     На цей час фактично  немає даних стосовно  реальних  обсягів валюти, що
знаходиться на  руках  у населення України. За різними  експертними оцінками
цей обсяг визначається у межах від 4  до 16 млрд. доларів США. Більша частка
цієї  валюти  є грошовими накопиченнями громадян,  що таким  чином  прагнуть
врятувати себе від можливого інфляційного "ренесансу". Певна маса готівкової
валюти є  обіговими  коштами "тіньової" і  "чорної"  економіки.  З достатньо
високим  рівнем вірогідності  можна припустити, що обсяги  валютної готівки,
яка  у  якості  обігових  коштів  обслуговує  "тіньові"  економічні процеси,
реально  може бути еквівалентною масі  гривневої  готівки,  що  за  ринковим
курсом національної валюти забезпечує її конвертацію.
     У 1996 році в середньому близько 5,0 млрд. грн. знаходилися поза межами
банківської системи,  і, як було зазначено  вище, із цієї маси не менше  2,5
млрд.  грн. обслуговувало потреби  "тіньової" економіки.  Реально  також, що
еквівалентна їй валютна  маса із  купівельною спроможністю у 2,5 млрд.  грн.
також   виконувала  функцію  обігових  коштів   "тіньовиків".   Тому   можна
стверджувати,  що потреби  "тіньової"  економіки у  1997 році  забезпечувала
сукупна грошова маса, яка дорівнювала приблизно 5,0 млрд. грн. Якщо вважати,
що швидкість обороту готівкової одиниці

     в  "тіньовому" обігу становить  10 разів  на рік  (тобто до  розрахунку
береться мінімальний рівень,  який  практично  може  перевищувати  зазначену
величину  щонайменше  вдвічі),   то  обсяги  валового   "тіньового"  обороту
становитимуть  50 млрд.  гривень.  Рахуючи,  що 10  млрд.  становили витрати
"тіньового  виробництва"  (оскільки, як  було  зазначено,  їх левова  частка
припадає на  "світлу"  економіку),  отримаємо ті ж 40  млрд.  грн.  ВВП,  що
визначають масштаби  "тіньового" сектору економіки, які були отримані шляхом
застосування показника питомої ваги готівки, що знаходиться поза банківською
системою.
     Як  бачимо,  навіть  стислий  опис  практичного  застосування  існуючих
підходів  визначення  відносної  та  вартісної  оцінки  обсягів  "тіньової""
економіки  свідчить  про суттєві обмеження можливості  отримання достовірних
даних у зв'язку із значною кількістю проявів  порушень  і відсутністю точних
базових параметрів,  які мають використовуватися у розрахунках. Проте, можна
впевнено стверджувати, що параметри "тіньового" сектору економіки України не
є  меншими за 40 % від  офіційно визначених обсягів "світлої" економіки і не
перевищують межу питомої ваги у 50 %.
     За розрахунками західних спеціалістів, критичною межею для господарства
країни є такі щорічні обсяги "тіньового" сектора, що перевищують рівень 15 -
ЗО   %   ВВП.   Причому   для   країн,   які   мають  традиційно   стабільні
соціально-економічні відносини  та  сталу  ринкову економіку, цей  рівень  є
значно нижчим і не може перевищувати 15 %. Практика також засвідчує, що якщо
оборот підпільного бізнесу перевищує '/з ВВП, а кількість залучених до нього
(у  т.  ч. і в якості  найманих  працівників) ЗО -40  %  зайнятих, економіка
втрачає будь-які можливості позитивного регулювання.
     Підсумовуючи "діагноз", який на підставі  експертних оцінок поставлений
економіці  України,  можна  вважати,  що  вона  уражена  вірусом "тіньового"
підприємництва  (в  його  найбільш небезпечних  формах)  і тому  є  серйозно
хворою. Але  за аналогією з медициною, справжнім здоровим  повинен вважатися
не той, хто взагалі не хворіє, а той, хто хворіє мало, хворіє у легкій формі
і здатний  до  швидкого  одужання. Стосовно останнього виникає цілком слушне
питання щодо реальних наслідків досяг-
     76
     нення  тієї  критичної маси  у  перевантаженні  народного  господарства
країни  "тіньовими" економічними відносинами. Тобто  чи засвідчує досягнення
цієї межі  небезпеку виникнення некон-трольованої ланцюгової реакції  поділу
злоякісних   клітин,   коли   метастази   "чорної""   економіки   необмежене
розростаються, витісняючи й замінюючи здорову тканину суспільно-економічного
організму, що призведе до летальних наслідків.
     Звичайно, в економіці неабияку  роль відіграють культурні та  історичні
традиції  нації,   її  менталітет.  Проте  реальний  стан  економіки  формує
повсякденні,  найбільш  уживані  характеристики  того,  що  дозволено, а  що
заборонено,  що схвалюється, а що засуджується. 1 тому  для  кожної держави,
нації є такий рівень  "тінізації", перехід через який  свідчить  про  те, що
патологія затвердилась як норма критичного перевантаження.
     Аналіз засвідчує, що Україна вже перейшла цей небезпечний бар'єр. Однак
чи  можна вважати, що процес  "тінізації" набрав незворотного характеру,  що
відбувається  "латиноамерика-нізація" країни,  а  Україна перетворюється  на
"бананову республіку" північних широт.
     Є багато підстав вважати цей висновок передчасним.
     По-перше, необхідно  враховувати унікальність  перехідного стану  нашої
економіки  та  суспільства, а названу межу  "тінізації'"  було визначено для
країн  з  усталеною  економікою  традиційно  ринкового  типу.  Інша  річ  --
швидкість  і темпи трансформаційних  процесів.  Загальновідомо,  що  реформи
мають   проводитися  рішуче,  швидко,  без   права  на  помилки,  ціна  яких
обертається величезними збитками для суспільства, або не повинні проводитися
взагалі.  Затягування  реформаційних  процесів,  тупцювання   на  місці  або
неадекватність  дій  до  тієї  ситуації,  що  реально  складається  є досить
небезпечним шляхом для молодої держави.
     По-друге,   на   відміну   від   живого   біологічного   організму,   у
суспільно-економічних  систем, як правило,  не  буває безвихідних  ситуацій.
Розпад  старих  соціально-економічних систем  є  також  історичним  виходом,
оскільки на цьому розпаді анігілюються накопичені у минулому  антагоністичні
суперечності і формуються нові суспільно-економічні та політичні відносини і
структури.
     77
       По-третє, темпи й характер перебігу трансформаційних процесів, як вже
зазначалося,  залежать від  "культурних традицій нації", від  державницької,
патріотичної  позиції тої  частини населення, якій не байдужа  подальша доля
України.
     По-четверте, аналіз  стану  та тенденцій динаміки процесів  "тінізації"
дозволяє стверджувати, що "тіньова" економіка протягом 1995 - 1997 років вже
досягла  максимальної  межі  у  своєму  розвитку і на цей час за абсолютними
характеристиками вступає у фазу подальшого скорочення. Тобто вона економічно
об'єктивно  почне стискатися під  впливом  незворотного  ефекту  "проїдання"
національного  багатства  (передусім  виробничого  капіталу  та  накопичених
ресурсів).  Проте,  внаслідок  продовження   кризової  деградації  офіційної
економіки,  відносна  питома  вага  "тіньової"" економіки  може ще незначною
мірою продовжувати зростати, або утримуватись на тому ж рівні.
     По-п'яте,  значна  роль  у  процесі  подолання  "тінізації"  належатиме
активній  державній  політиці, особливо  такого  її напряму,  як  реалізація
раціонально-прагматичної та  оптимально-виваженої законодавчої стратегії, що
має  бути  вибірково-дифе-ренційовано спрямована або на  легалізацію, або на
обмеження, або  на знищення  тих чи інших проявів економічної "тінізації", в
залежності від  рівня  їх  соціально-економічної небезпечності, про що  мова
буде вестися у наступній главі.
     3.  НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОЇ  СТРАТЕГІЇ ТА  МЕХАНІЗМИ  ВПЛИВУ
ДЕРЖАВИ НА ОБМЕЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ "ТІНЬОВОЇ" ЕКОНОМІКИ
     3.1. Аналіз правових чинників сприяння  розвитку процесів  "тінізацГі'"
економіки України
     Оцінка  розвитку  процесів  масштабної  "тінізації"  і  криміналі-зації
економіки  України  засвідчує  про   суттєву  недосконалість  та  структурну
незавершеність вітчизняної  правової системи. Тобто більшість наших сучасних
бід  і  негараздів,  які  стосуються  масштабної  криміналізації  економіки,
зумовлена тим, що ще з самого
     78
     початку економічних перетворень в процесі їх законодавчого забезпечення
була   фактично   проігнорована   одна  з   головних   передумов   ринкового
реформування,   а  саме  --  система  правового  регулювання  і  ефективного
державного  контролю  за  ринковим  середовищем  повинна  була   формуватися
випереджувальне  щодо  процесу  створення  нових  форм  власності,  розвитку
ринкових відносин, їх організаційних структур та механізмів функціонування.
     Світова практика засвідчує, що цивілізована ринкова  економіка, яка має
надійні  імунні  властивості, що  пригнічують "вірус  тінізації",  передусім
потребує   наявності   ретельно   відпрацьованої,   досконалої,   комплексно
збалансованої   та  достатньо   стабільної  правової   бази,  яка  спроможна
забезпечити  чітку  взаємодію,  взаємозв'язок і  взаємовідповідальність усіх
суб'єктів ринкових відносин та  ринкових структур, що функціонують на основі
як приватної, змішаної, так і публічної форм власності.
     Розвиток правової системи у напрямі попередження зловживань і обмеження
злочинності в сфері економічних відносин мав ще із самого початку базуватись
на системному і максимально повному використанні кращих  досягнень світового
досвіду,  що за багато десятиріч  накопичений країнами, які мають  розвинену
ринкову  економіку. Проте, внаслідок нерозуміння, або приватно-корпоративної
користі,  або   чванливо-бюрократичного   ігнорування   потреб   об'єктивної
реальності,  на  економічний простір нашої країни вирвалась  невпорядкована,
руйнівна і жорстока стихія, яку, правду кажучи, не чекали і яка масштабністю
і глибиною своїх  "чорно-кримінальних" проявів  боляче травмує  суспільство,
підриває віру людей в ринкові перетворення, звужує базу соціальної підтримки
процесів економічної та суспільної трансформації.
     Наш власний,  емпіричний, набутий за незначний час  гіркий,  але досить
вагомий досвід переконує, що "гра в ринок" за відсутності відповідних чітких
та системних юридичних "правил гри", тобто проведення ринкового реформування
без попереднього (або хоча б паралельного) створення відповідної комплексної
та   надійно-досконалої   системи   правового  забезпечення   функціонування
механізму   ринково-господарських   та  комерційних  відносин,  у  кінцевому
наслідку призводить лише до
     79
      альних процесів"
     соціально-економічної  анархії,  породжує  сприятливе  середовище   для
зловживань і злочинності, до особливо небезпечного ма-сштабування  "чорної""
складової "тіньової" економіки.
     Оскільки, як зазначалося,  "тіньова"  економіка (якщо її  розглядати  в
широкому розумінні цього поняття) є органічною складовою економічної системи
будь-якого суспільства, то діа-лектично одне не може  зникнути без зникнення
іншого.  "Закономірності  розвитку   антисуспільних   явищ   перебувають   у
взаємозв'язку   і  взаємодії   із   закономірностями   корисних   соціальних
процесів"'.  Саме  в економіці  поняття  правомірної  й протиправної,  тобто
злочинної,   поведінки  хоча  й  протилежні   за  змістом  і  результативною
спрямованістю, але  тотожні  за  своїми  витоками --  соціально-економічними
суперечностями суспільного життя. Перетворення цих суперечностей  на вектори
здорової,  суспільне корисної  чи  економічно патологічної (анти-суспільної)
діяльності  суб'єктів  ринкових  відносин  залежить  від  механізмів руху  й
розв'язання  існуючих  суперечностей,  де  виключно  важливу  роль  відіграє
суб'єктивний фактор,  і передусім -- економічна  політика держави та  рівень
досконалості     нормативно-правової      інфраструктури,     що     регулює
господарсько-комерційні відносини суб'єктів, діяльність  яких  базується  на
різних формах власності на засоби виробництва.
     Диференціація  економічної  поведінки   людей,  вигідної  для  одних  і
невигідної  для   інших,  визнання  одних  її   форм  суспільне   корисними,
правочинними,   законними,   а   інших    --   шкідливими,   неправомірними,
протиправними  є єдиним  процесом, різні  сторони  якого віддзеркалюються  у
виникненні форм поведінки суб'єктів  економічних  відносин та норм права, що
йому суперечать  (разом із економічною злочинністю включно). Взаємопов'язані
поняття  правомірної й  протиправної  економічної  поведінки відображають  у
кінцевому підсумку існуючий баланс інтересів окремої особи,  соціальних груп
та суспільства в цілому.
     Що  саме  вважати  офіційно схвалюваною  (законною)  і  "тіньовою"  або
"чорною" економічною  діяльністю, залежить від тих  правових принципів, яких
дотримується суспільство або най-
     Кудрявцев В. Н. Преступность в криминологии. - М, 1968. - С. 77. 80
     більш  впливові  його  соціальні групи.  Так,  адміністративно-командна
система,  як  відомо, сповідувала  і  необмежене  поширювала  (аж  до  рівня
фізичної  особи)  реалізацію принципу публічного права:  "Дозволено  те,  що
дозволено законом". Це  створювало  державним органам своєрідну легітимність
для тотального  контролю  за всім і  вся, для придушення будь-якої приватної
ініціативи і за кінцевими  проявами зумовлювало  постійне  розширення  сфери
"тіньової"   економіки    командно-бюрократичного   типу,   основні   якісні
особливості якої вже були розкриті.
     Проте, в процесі ринкової трансформації ситуацію щодо розвитку процесів
"тінізації" значно  погіршила  майже  миттєва  ліквідація  публічно-правової
інфраструктури,  яка  раніше  забезпечувала  відповідні умови функціонування
державної форми  власності.  Вкрай  необачне, а  по  суті фактично  тотальне
знищення   всієї   системи   юридичних   норм,   якими   були   врегульовані
господарсько-адміністративні  відносини  в  державному  секторі  економіки',
призвело  до того,  що цей  величезний,  фактично  не-приватизований  сектор
"світлої" економіки втратив необхідну  для  свого  існування правову базу  і
практично  залишився  неке-рованим   з  боку  держави.  Суспільний  капітал,
позбувшись правових важелів, що створювали йому надійні  умови внутрішньої і
зовнішньої економічної безпеки, став "нічийним" і по суті беззахисним з боку
корисливих      зазіхань      приватного,     приватно-корпоративного     та
кримінально-мафіозного інтересів.
     Світова практика незаперечне засвідчує, що  без ефективного  державного
ринкового   регулювання,  тобто  без  наведення  стабільного  порядку,  який
встановлюється і підтримується державою за допомогою законів,  що  базуються
на  юридичних  нормах  публічного  права, неможливе функціонування  сучасної
масштабної ринкової економіки. Саме застосування державою у фіксованій сфері
законів,  що  побудовані на  принципах  і  нормах  публічного  права,  надає
можливість  забезпечити  оптимальне   поєднання   приватних  та  суспільного
інтересів і  надійно захистити останній  від  "фурій" кримінально-мафіозного
інтересу.
     Відомо,  що   стара  система  адміністративно-планового  господарювання
базувалась на дії близько ЗО тисяч союзних нормативних актів законодавчого і
урядового рівнів.
     81
     Теоретичне    узагальнення   досвіду   публічно-правового   регулювання
господарської  діяльності в країнах розвинутої ринкової  економіки, вивчення
досвіду  і особливостей  правового забезпечення функціонування в цих країнах
державної форми власності, зіставлення в цьому плані світової  і вітчизняної
практики  є  особливо  актуальними. Це є  досить  складним  напрямом роботи,
насамперед   в   світлі  вдосконалення   законодавчої   стратегії  обмеження
"тіізації"  економіки країни, якщо  врахувати,  що  в сучасній юридичній  та
економічній  науковій  літературі зазначені питання ще  й  досі  не  знайшли
належного висвітлення'.
     Ринкові  перетворення  в нашій  країні  багаторазово  збільшили  обсяги
законодавчої   роботи   щодо   створення   нової   правової   інфраструктури
забезпечення   радикального  реформування  економіки  та   реалізації  нової
соціальної  політики. Величезна робота у цьому напрямі має  бути виконана на
шляху створення правової системи "антитіньового" обмеження.
     Процес   законодавчого   забезпечення   економічної   реформи   вимагає
кардинальної  трансформації всієї  системи  господарського законодавства,  в
тому  числі і  тієї  його складової, що забезпечує  регулювання  економічних
відносин  в  сфері  функціонування  державної  власності.  В свою чергу, для
якісного  виконання  цієї  роботи  вкрай  необхідно  виконати  певний  обсяг
попередніх науково-теоретичних досліджень, а саме:  1) чітко визначити місце
права  в  структурі  методів  господарського  та  організаційно-розпорядчого
регулювання ринкової економіки; 2) спираючись на світовий  і власний досвід,
конкретизувати  цільову  спрямованість  законодавства  і   всього  механізму
ринково-правового   регулювання    в   загальній   системі   трансформування
ринково-економічних відносин;
     3)  визначити  і відповідно  ранжувати  провідні  принципи  побудови  і
функціонування   механізму  ринково-правового   регулювання   та  встановити
оптимальні співвідношення застосування норм приватного та публічного права в
системі   законодавчого   забезпечення   розвитку   багатоукладної  ринкової
економіки.
     Див.: Мандибура В. Правові форми державної власності в умовах  ринкової
економіки/УВіче. - 1995. - No 12. - С. 13 - 24.
     82
     На  жаль,  зазначені   дослідження