о  державних  фінансових  ресурсів  і  державної  власності)  від  усіх
можливих форм їх використання  як  зметаю особистого забезпечення,  так і  в
інших корисних (особистих, групових або кланових) цілях.
     Немає   підстав   вважати,   що   більшість   вітчизняних   бізнесменів
безповоротньо втратила природну здатність діяти розумно. Інакше кажучи, вони
можуть досить точно спрогнозувати і підрахувати найбільш  вірогідні особисті
витрати і прибутки від  своїх  дій. Якщо переваги будуть більшими за витрати
(або, іншими словами, за реальні незручності та збитки), підприємець діятиме
відповідно зі своїми інтересами максимізації прибутку.
     Нині підприємці чудово  розуміють, що ймовірні витрати, які пов'язані з
приховуванням  доходів  від  податків,  мають   бути   значно  нижчими,  ніж
передбачувані  прибутки  й  вигоди.  Для  конкре-; тного суб'єкта  негативні
наслідки, які він може відчувати у разі | Незаконних дій, поділяються на два
загальні типи --  почуття про-|У|Ини (на зразок докорів  совісті)  та  страх
кримінального переслідування  і можливого  покарання.  На сьогоднішній  день
ситуація  ркладається таким  чином, що  підприємцеві  набагато вигідніше  не
віддавати державі  левову частку свого  прибутку,  а  залишити  її Щобі.  Це
відбувається тому, що у багатьох громадян за умов пато-
     127
     логічного антисуспільного домінування  відносин  тотальної  продажності
(не  слід  плутати  з   нормальними  ринковими  відносинами)  повністю  стає
атрофованим  моральне почуття провини за  свої антисуспільні  вчинки,  а  ті
прикрощі і негаразди,  що пов'язані з  можливим кримінальним  покаранням  за
них, як правило випадають на долю далеко не всіх правопорушників.
     Проте, при оптимальному зменшенні податкового тиску  на бізнес ситуація
може   певним   чином  змінитися,   оскільки   ймовірні  витрати   починають
перевищувати передбачувані вигоди. За цих умов підприємець розуміє, що краще
віддати  третину своїх доходів, ніж надовго потрапити за грати чи сплачувати
обтяжливі штрафи.
     Слід зазначити, що учасники "тіньової" економіки не можуть і не бажають
легалізувати свою діяльність також і з тієї причини, щоб у кінцевому випадку
не  попасти  у  своєрідну  економічну  пастку,  тобто  продовжувати  платити
нелегальні побори  за  особистий захист, що  здійснюють по відношенню до них
кримінальні структури,  та  розпочати  в  повному  обсязі сплачувати податки
державі, яка до  того ж неспроможна захистити їх ні від поборів корумпованих
чиновників,  ні  від  "економічно  активних  стражів" правопорядку,  ні  від
кримінальних структур.
     Тому     здійснення    конкретних    та    ефективних    правових    та
організаційно-процедурних  заходів,  спрямованих   на  захист  і  звільнення
підприємців    з   легцат   тотальної   корупції,   з   одного    боку,    і
кримінально-мафіозного рекету,  з  іншого,  є одною  з головних і необхідних
умов обмеження небажаної "тінізації" економіки.
     Можна  сподіватись,  що  тільки  при  системному   масованому  і  чітко
сконцентрованому наступі на мафіозно-терористичну злочинність і відповідному
делегуванні   повноважень   по   боротьбі   з   економічною   і   "тіньовою"
неорганізованою злочинністю  іншим, спеціально створеним для цього державним
органам,   можливо  добитися  позитивних  результатів,   як  у  боротьбі  із
злочинністю, так і  стосовно легалізації "темно-сірих" сегментів  "тіньової"
економіки.  Дотримуючись   цього   шляху,  Україна  може  і  повинна   стати
цивілізованою  правовою  державою, що  поважає  і  створює  необхідні  умови
законослухняним, сумлінно і плідно працюючим підприємцям.
     128
     ПІСЛЯМОВА
     Як відвернути процес масштабної "тінізації" і кримі-налізації економіки
України?
     Як  звести  обсяги  вітчизняної  "тіньової"  економіки  до  прийнятного
мінімуму?
     Ці питання настільки складні, місткі, системні і дискусійні, що в межах
однієї  роботи  їх  неможливо  повністю  розкрити.  Тут  лише намічені деякі
принципи, окреслені підходи та визначені механізми вирішення досить широкого
спектру   питань    обмеження    процесів   "тінізації"    та    локалізації
"чорно-кримінальних"   проявів   економічної   діяльності.   Насамперед,  це
стосується принципів, напрямів, положень, підвищення ефективності реалізації
законодавчої стратегії, що за певних умов можуть вже найближчим часом знайти
свою практичну реалізацію.
     Діалектика   розвитку    суспільних    процесів    засвідчує   очевидну
неефективність  застосування виключно репресивних  заходів,  спрямованих  на
обмеження   "тіньових"  процесів.   Покладання   надії   на  те,   що   лише
санітарно-каральні  акції правоохоронних  органів  здатні  суттєво поліпшити
ситуацію в цій сфері, принаймні ілюзорно. Оскільки навіть  в найліпшому разі
(за  умови   абсолютно   чесної,  ефективної   і   високопрофесійної  роботи
правоохоронних   органів)   ці  заходи   завжди  будуть   тільки  запізнілою
функціональною реакцією  на  ті чи інші  прояви  "чорного" підприємництва та
кримінальної  економічної   діяльності.  У  гіршому   випадку  хвороба  лише
заганятиметься  всередину, занурюватиметься ще глибше у "тінь" і тому  стане
ще більш небезпечнішою. Тому  практика життя об'єктивно змушує знаходити Ц і
впливати на першопричини тих явищ і відносин, що надійно * живлять "тіньові"
процеси.
     129
     Генеруванню "тіньової""  економіки і організованої злочинності сприяють
також причини адміністративно-правового  характеру,  в  основі  яких  лежить
недосконалість  чинного   законодавства,   що   дозволяє   посадовим  особам
безвідповідально   і   безкарно   використовувати   державні   та   службові
повноваження з корисливою метою, створюючи  при  цьому  сприятливі умови для
шахрайства та  інших форм  економічної  злочинності. Цьому передусім  сприяє
об'єктивна можливість одержати надто  м'яке покарання за свої дії або зовсім
уникнути його,  що  розбещує  корумпованих службовців і  сприяє втягуванню у
протиправну діяльність все  нових  і нових посадових осіб. Тому обійтись без
застосування  жорстких репресивних заходів  на певних  напрямах  боротьби  з
кримінальною  економікою  просто  неможливо. Досить  важливо вже  найближчим
часом ретельно підготувати і провести великомасштабну та довгострокову акцію
(не  плутати  із  "кампанією")  боротьби  з "білокомірцевою"  злочинністю  і
"криваво-чорною"  економікою.  Це  у  подальшому   дасть  змогу   сформувати
нормальне конкурентне  середовище,  коли  у  виграші будуть  виключно  чесні
підприємці, а  не ті,  що діють за  законами "чорного" ринку, використовуючи
при  цьому  особисті  зв'язки з  представниками  державних  та  кримінальних
структур.
     Очевидним є  висновок,  що  економічне зростання і  обмеження  процесів
"тінізації"  стануть  можливими  лише  тоді,  коли  політична влада створить
необхідні умови для легальної економічної самоорганізації. Сьогодні державна
політика ще не сприяє по-справжньому самореалізації  економіки переважно  на
легальному, а  не  на  "тіньовому",  нелегальному рівні.  Сприяти  легальній
самоорганізації   для   держави   означає   значне   і   швидке   скорочення
формально-адміністративного контролю за діяльністю приватного підприємництва
та перехід  до "гри" за твердими правилами.  До тих  пір, поки  держава буде
кон'юнктурне  підходити  до  цих  правил  і  сама  їх  порушувати,  добитись
відчутних зрушень щодо реального обмеження  процесів "тінізації'"  навряд чи
вдасться. Тому необхідно насамперед забезпечити сприятливі правогосподарські
умови  для   бізнесу,  пов'язані   із  суттєвим  вдосконаленням  податкової,
приватизаційної, зовнішньоекономічної, інвестиційної політики тощо.
     130
     Для   ефективної  протидії  "тіньовій"   і   кримінальній   економічній
діяльності  та  її  локалізації  необхідно  розробити  спеціальну комплексну
державну програму, яка  повинна передбачати реалізацію  цілої низки  заходів
правового,  організаційного,  економічного  і наукового характеру.  В основу
цієї програми можуть бути покладені наступні основні елементи:
     --   здійснення  комплексної   податкової   реформи,  що  передбачатиме
розширення бази  оподаткування, з одночасним скороченням номінальних величин
податкових  ставок  і загального  фіскального тиску  на  товаровиробника  та
прийняття податкового кодексу;
     -- реформування  національної системи бухгалтерської  звітності з метою
її спрощення, уніфікації і відповідної правової регламентації;
     -- прийняття пакету законодавчих актів, що має забезпечити цивілізоване
функціонування   банківської   системи   країни,   обмежити  можливість   її
використання з  метою ухилення від  сплати  податків, "відмивання" грошей та
різних проявів фінансових шахрайств;
     -- створення сприятливіших і  більш надійніших,  ніж в інших  державах,
умов для інвестування й залучення фінансових ресурсів;
     --  прийняття  пакету  законодавчих  актів,  які  б  посилювали  захист
приватної  та  публічної  форм   власності,  забезпечували  надійну  правову
захищеність підприємців;
     -- прийняття і  реалізації  (за умови підтримки  широкою громадськістю)
програми  легалізації  "тіньових" капіталів,  передусім  тих,  які не  мають
кримінально-кривавого  та  національне  небезпечного  походження  (включаючи
гарантії амністії для капіталів, що мають повернути з-за кордону);
     --  зосередження  роботи  репресивного  і  правоохоронного  апарату  на
локалізації організованої злочинності та кримінальних  промислів, а також на
захисті власності, економічних прав і життя громадян від криміналітету;
     -- створення і державне фінансування  мобільних науково-практичних груп
для дослідження багатоаспектних проявів "тіньової"  економіки, її суспільної
небезпеки та механізмів обмеження.
     131
     Реалізація  цих заходів дозволить значною мірою  локалізувати "тіньову"
економічну  діяльність   і  використати   "тіньові"  капітали  для  розвитку
національної економіки.
     "Тіньовий" капітал у процесі функціонування тісно пов'язаний з владними
структурами. Розірвати цей зв'язок -- головне завдання обмеження "тіньової""
діяльності. Інакше процес  стане незворотним, та  й  "тіньовий"  капітал  не
зможе  чи не наважиться вийти з тіні. Саме у цій площині має  лежати основне
поле  діяльності   правоохоронних   органів   --  боротьба   з  корупцією  і
організованою  злочинністю.  Найважливішим  напрямом  боротьби  із  "чорною"
економікою  є  суворе  дотримання  законності   у   діяльності  всіх   ланок
управлінського апарату, винищення корупції в органах державної влади на всіх
її рівнях.
     Необхідно істотно зміцнити  довіру до влади  шляхом ефективного захисту
населення  від  різного  роду  фінансових  шах-райств,   надійного   захисту
заощаджень, капіталів і самого інституту приватної власності.
     Форсована,  економічно вивірена  та надійно забезпечена  досконалою  та
стабільною  законодавчою  базою  інтеграція  України у  світові господарські
зв'язки, а також створення умов для масового залучення капіталу з-за кордону
не тільки можуть надати безцінну допомогу у структурній перебудові економіки
та  налагодженні  ринкових відносин, а  й,  що не  менш важливо,  допоможуть
відірвати    "тіньовий"     капітал    від    бюрократично-монопольних    та
кримінально-мафіозних структур.
     Необхідно  ясно  усвідомлювати   всю  масштабність  завдань  витіснення
"тіньової" економіки, а також те, що ці завдання  можуть вирішуватись  рівно
настільки і  такими  темпами, наскільки швидко  ми  зможемо  присунутись  до
"білого",  тобто  цивілізованого ринку  в  масштабах  всієї  країни. У цьому
процесі  офіційний  ринок  повинен  продиктувати   і  нав'язати  свою   волю
підпільній економіці, а не навпаки.
     Потрібно суттєво покращити інформування суспільства щодо  процесів, які
відбуваються у "тіньовому" секторі  економіки,  особливо у  сфері  "чорної""
економічної діяльності. Оскільки поверхові знання  якісних особливостей цієї
складової "тіньового" сектору економіки на цей час не дозволяють розробити
     132
     ефективні наукові рекомендації  та  досконалі програми, що  мають  бути
покладені в основу механізмів подолання "тінізації" вітчизняної економіки.
     У  боротьбі   з  "тіньовими"  процесами  треба  враховувати  об'єктивну
реальність  та  світовий  досвід, який свідчить,  що  в реальних політичних,
економічних  і  соціальних  умовах   повністю  подолати   тіньову  економіку
практично  неможливо.  Орієнтиром може  бути  лише  її  обмеження  до  рівня
розвинутих  країн  світу, досягти  якого у стислі строки можна  лише за умов
ефективного розвитку економіки, створення  надійної  і  стабільної  правової
системи  регулювання  ринкових відносин,  істотного  піднесення рівня  життя
більшої частини населення країни.
     Для  цього  необхідно  швидко  пройти  об'єктивно  необхідний  шлях  до
відкритого   суспільства   з  правочинною  декриміналізо-ваною   економікою.
Зацікавити  виробника  у швидкій  побудові  "чистої"" економіки,  можливістю
працювати  на себе, не живлячи  продуктами своєї праці  жодних  паразитуючих
кримінальних   елементів,  незалежно   від  їхнього   статусу,   яким   вони
прикриваються  (чи  державою,  чи  мафією).  Слід  також здійснити  комплекс
заходів соціального характеру, серцевиною яких має бути реформа оплати праці
та реальні дії влади в напрямі подолання бідності в Україні.
     На завершення  слід  наголосити,  що ефективне обмеження та легалізація
"тіньової" економіки можливі лише за умов громадської  злагоди, стабільності
і зміцнення довіри до всіх гілок влади в Україні.
     133
     ЗМІСТ
     ПЕРЕДМОВА........................................................................................
     1.    "ТІНЬОВА"    ЕКОНОМІКА    ЯК    ОБ'ЄКТ    СИСТЕМНОГО    НАУКОВОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ............................................... 7
     1.1. Теоретичні  аспекти аналізу "тіньової" економіки та  визначення Ті
структурних складових...................7
     1.2.   Якісні  особливості  розвитку   "тіньової"  економіки  в  умовах
адміністративно-командної                                            системи
господарювання.............................................................15
     1.3.  Оцінка  масштабів  та  структури  "тіньової"  економіки  СРСР  --
генетичної    основи    розвитку    тіньових"    процесів    у    незалежній
Україні............
     24
     ЗО
     2.  СПЕЦИФІКА  УМОВ   ФУНКЦІОНУВАННЯ  ТА   ОСНОВНІ  ТЕНДЕНЦІЇ  РОЗВИТКУ
"ТІНЬОВОЇ"                                                         ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНИ...................................................................................
     2.1. Чинники, якісні  особливості розвитку та основні  джерела живлення
вітчизняної                                                       "тіньової"
економіки.......................................................................30
     2.2.  Механізми  поширення  впливу  "чорних"  економічних  структур  на
систему                державного               управління                та
економіку..................................................................44
     2.3.   Експертно-аналітичні  оцінки   масштабів   сучасної   "тіньової"
економіки...................
     134
     54
     3. НАПРЯМИ  ВДОСКОНАЛЕННЯ  ЗАКОНОДАВЧОЇ  СТРАТЕГІЇ ТА МЕХАНІЗМИ  ВПЛИВУ
ДЕРЖАВИ          НА          ОБМЕЖЕННЯ          ПРОЦЕСІВ          "ТІНЬОВОЇ"
ЕКОНОМІКИ............................................................................
78
     3.1. Аналіз правових чинників сприяння розвитку
     процесів "тінізації" економіки України.................... 78
     3.2.  Досвід  США  щодо  створення  умов  правового  обмеження  проявів
"тінізації" економіки, який може  бути  застосований у вітчизняній  практиці
........................................................................94
     3.3.  Вдосконалення  правових   та  організаційно-процедурних  підходів
проведення диференційованої політики щодо окремих секторів та суб'єктів
     •тіньової" економіки
     .113
     ПіСЛџМОВА .