ційне  співробітництво економістів, соціологів та
інших фахівців,  які мають  досліджувати  різні  аспекти  та  складові явища
"тіньової""  економіки  виходячи  з  параметрів  процесів,  що  відбуваються
на'мікрорівні.
     Досліджуючи  питання,   що   розглядається,   не   слід  рахувати,   що
приблизність,  яка має місце  у розрахунках  визначення  реальних  масштабів
процесів  "тінізації" властива лише вітчизняним фахівцям. Аналітичні  оцінки
обсягів "тіньової"" економіки, що визначаються дослідниками західних, країн,
також  досить  суттєво  коливаються   і  становлять  по  країнах,  що  мають
цивілізовану ринкову економіку від 3 до 10 %,  а по інших країнах від  10 до
ЗО % і навіть ще більший діапазон.
     Необхідно  наголосити,  що  практично  всі  загальні  оцінки  масштабів
"тіньової""  економіки та  визначені обсяги доходів, які отримують  суб'єкти
"тіньової" діяльності, носять  і завжди об'єктивно носитимуть досить умовний
характер.
     Зазначене  не  є  випадковістю,  оскільки  за  інших  обставин   сфера,
параметри  якої становлять  об'єкт  дослідження,  просто  перестала  б  бути
"тіньовою" або прихованою. У випадку ж визначення обсягів кримінально-чорної
економічної діяльності ця сфера є ще і ретельно законспірованою.
     Певна   умовність   експертних  оцінок,   що   наводяться   в  наукових
публікаціях, проглядається, як вже зазначалось, і в дослідженнях закордонних
авторів. У цих  дослідженнях також використовуються десятки методик, кожна з
яких  має   масу   припущень   та  специфічних  особливостей  у  практичному
застосуванні.  У  результатах,  що при  цьому  отримуються,  спостерігається
досить  великий розкид  щодо вартісних оцінок  існуючих масштабів "тіньової"
економіки  та, відповідно, визначення  її  питомої ваги у  загальних обсягах
економічної діяльності.
     56
     Тому  стосовно   поглиблення  розуміння  сутності  питання   визначення
кількісних характеристик "тінізації" передусім напрошується наступний досить
песимістичний  висновок:  заздалегідь  можна стверджувати,  що незважаючи на
досить значну чисельність  методик оціночно-експертного визначення  існуючих
масштабів  цього феномену сучасного  економічного  життя,  абсолютно  точної
відповіді на поставлене питання практично  отримати неможливо. Проте це і не
є  нагальною   першочерговою   необхідністю,   оскільки  реальна  важливість
наслідків  наукової  роботи,  що  виконують дослідники  у зазначеній  сфері,
полягає в іншому.
     По-перше,   аналізуючи   "тіньову"   економіку   необхідно   чітко   (у
відповідності до  соціально-економічного  змісту)  розмежувати  процеси,  що
відбуваються  у  цій  сфері  на  більш  диференційовані  та якісно  відмінні
компоненти.
     По-друге,  в  дослідженні   слід   чітко  визначити  наявні  абстрактні
умовності  і  допущення,  які   присутні  в  тих  чи   інших  методиках,  що
застосовуються  для  аналітичної   оцінки  явища  "тінізації",  з  тим,  щоб
розрахунки  за  ними   було  б   можливо  у   подальшому  відтворювати   для
ретроспективного співставлення.
     По-третє,  для  суспільної практики та державного управління краще мати
оцінки,   навіть  певною  мірою  і  орієнтовні  (із  тим  чи   іншим  рівнем
репрезентативності),  ніж  взагалі  не  мати ніякого уявлення щодо  існуючих
масштабів такого небезпечного явища, яким є "тінізація" економіки.
     По-четверте,  розглядаючи  і  оцінюючи масштаби "тіньових"  і  особливо
"чорних" процесів, що відбуваються в економічній сфері, дослідникам  не слід
боятися  при  цьому  навіть  і  певного  "згущення  фарби",  тому що  нічого
чорнішого  ніж "вугільний"  колір криміналу, фактично,  бути  вже  не  може,
оскільки у цьому  випадку йдеться  про надзвичайно економічно,  соціальне та
політичне  небезпечне   явище,  яке,  як  неодноразово  зазначалось,  руйнує
підвалини державності, загрожує національній безпеці та соціальній злагоді в
суспільстві.
     У чому  ж коріняться  основні  проблеми,  і які методи  для об'єктивної
оцінки обсягів вітчизняної "тіньової"" економіки є найбільш надійними?
     57
       Вирішуючи  це  питання  слід,  насамперед,  максимально  спиратися на
досягнення   світової  науки  та  практики,  що  на  цей  час   в  основному
використовують   чотири  найбільш  поширені  різновиди  методичних  підходів
стосовно оцінок масштабів "тіньової" економіки'.
     1. Опитування, (тобто  методика, що базується на "соціальному" підході,
сутність і певні вади у застосуванні якої вже були з'ясовані).
     2.  Використання системи національних рахунків (утворення, використання
та розподілу ВВП), де параметри "тіні-зації" визначаються як: а) різниця між
доходами і витратами на товари і  послуги, що мають місце в реальному житті;
б) аналітична оцінка нової створеної  вартості  в компонентах  ВВП  на  боці
виникнення і/або  використання  ВВП  (із  залученням  галузевої  статистики,
статистичних даних роздрібної  торгівлі, податків ринку  праці  і зовнішньої
торгівлі,  а недостатність  цієї  інформації має  компенсуватися за  рахунок
використання іншої, додаткової інформації, такої,  наприклад,  як статистики
"човникового" експорту і імпорту, статистики подорожей, а також різних інших
джерел статистичних спостережень).
     ' Світова практика  має також приклади  застосування  низки специфічних
методик, серед  яких на додаток до тих, що були висвітлені у підрозділі 1.3,
передусім можна виділити такі.
     Підхід  "Палермо"  --  що  базується  на  міжрегіональних  і міжміських
порівняннях  рівня  фактичного  споживання  з  величиною  заявленого  (тобто
задекларованого) платниками податків доходу.  Розрив між цими  величинами  в
"Палермо"  (під яким розуміють  місто  із найбільш  масштабною "тіньовою"  і
"чорною" економікою  буде більшим,  ніж  по  інших містах країни. Порівнюючи
величину розриву в "Палермо" з її розмірами у більш "чесних" районах країни,
можна отримати приблизну оцінку  доходу від "тіньової" економіки (так званий
"чорний"   прибутковий   продукт).   Цей   методологічний   підхід   можливо
застосовувати лише  за  умови  сталих ринкових  відносин та  відповідних  їм
стабільним характеристикам економічної "тінізації".
     "Галузевий" підхід --  виходить із гіпотези, що внесок деяких галузей в
"тіньову"  економіку (таких як  будівництво, ремонт, побутове та  комунальне
обслуговування,  торгівля  тощо)  значно вищий, ніж у  всіх  інших.  За  цим
методом пропонується  при  визначенні розмірів "чорних"  прибутків оцінювати
тільки зазначені галузі, додаючи до них  приблизний залишок, що  припадає на
інші галузі.
     58
     3.  Надання  визначеного базового обсягу "тіньової""  економіки певному
вихідному періоду і порівняння офіційно виміряного темпу зростання (падіння)
ВВП у  наступні періоди  із темпами зростання  деякої змінної, відносно якої
припускається, що вона певним чином пов'язана із зміною фактичного ВВП.
     4. Оцінка функції попиту на гроші (монетарний підхід).
     Слід зазначити, що  у вітчизняних умовах оцінити масштаби "тіньової" та
особливо  "чорної""  (кримінальної)  складової  економіки  із  застосуванням
методик,  які  базуються  на  використанні  системи  національних  рахунків,
надзвичайно складно і це питання  потребує більш  детального висвітлення.  У
подальшому також  буде  розкрито зміст і можливість  застосування методичних
підходів, зазначених під номерами 3 і 4.
     Як  було вже показано, "тіньова" (або  прихована) економіка  існувала у
досить вагомих масштабах і  в  колишньому СРСР.  Але недоврахування  обсягів
"тіньової"   діяльності  у   макроеко-номічних   показниках   певною   мірою
"компенсувалось" приписками офіційної  економічної статистики,  а втрати, що
мала  казна внаслідок  несплати відповідного прибуткового податку  з доходів
громадян,  які вони  отримували від  неформальної  трудової  діяльності були
відносно незначними.
     У  сьогоднішніх  умовах  спостерігається   тенденція,  коли  економічна
діяльність суб'єктів, що займаються легітимними  її видами абсолютно свідомо
перетікає  в  тінь,  бажаючи  уникнути  як  сплати  податків, так  і  досить
обтяжливих бюрократичних процедур реєстрації.  Тобто останнє відбувається за
умов,  коли  правові  межі  для  застосування   індивідуальної  трудової  та
підприємницької  діяльності  значною мірою розширені та більш чітко юридичне
окреслені.
     Внаслідок таких  проявів "лібералізації" ринкових  відносин  ситуація в
Україні  кардинально  змінилась.  Так за  лічені  роки в  умовах  обвального
кризового  скорочення   виробництва   вітчизняний  ринок   перетворився   на
бездефіцитний, що передусім пояснюється трансформуванням товарного  дефіциту
у надзвичайно гострий платіжний. Останнє значною мірою відбулося під впливом
реалізації доктрин жорсткої монетарної політики, яка
     59
      ставила  за  мету будь-якою  ціною  приборкати інфляційні  процеси, що
шаленіли у 1992 - 1994 роки.
     За  умови  застосування  методики,  що  розглядається   при  визначенні
справжніх обсягів ВВП,  національні рахунки повинні відобразити як джерела і
напрями  використання  товарів  та  послуг  "тіньового"  походження,  так  і
сукупний  вартісний еквівалент  доходів,  які  фактично  отримують суб'єкти,
пов'язані  "тіньовими"  коопераційними відносинами виробництва та реалізації
товарів та послуг.
     У тих умовах, що склалися  на цей  час в економіці,  навіть за бажанням
виконавча  влада практично не в змозі контролювати і вивчати  реальні обсяги
"неврахованих тіньових" потоків. Навпаки, можна впевнено стверджувати, що на
цей час Уряд та інші владні структури практично не мають достатньої уяви про
справжні кількісні  (тим  більше  про  якісні) характеристики  "тіньових"  і
особливо кримінальних перерозподільчих процесів, які мають місце в економіці
на всіх  фазах  процесу  суспільного відтворення (у виробництві  товарів  та
послуг,  їх розподілі (перерозподілі), обміні  та споживанні (як особистому,
так і виробничому)).
     Єдине, що  на  цей  час  досить  добре  охоплено системою  національних
рахунків  (завдячуючи передусім збереженим до цього  часу  без  радикального
"реформування"  системам   сільськогосподарської  статистики  та  статистики
обстеження домашніх господарств), так це обсяги продукції, що виробляється в
умовах  підсобних  господарств  (за  виключенням  лише  визначення  реальних
обсягів виробництва саморобних міцних алкогольних напоїв).
     Сільськогосподарська статистика  засвідчує, що  за  останні п'ять років
більше  ніж  втричі  збільшились  площі  земельних  наділів,  що  передані у
користування населенню. Це, відповідно, надало поштовх до значного зростання
питомої ваги  виробництва основних продуктів харчування (особливо  овочів та
фруктів) в  домашніх господарствах.  Сьогодні  майже  50 відсотків  спожитих
харчових   продуктів   населення  або  отримує  від  власного   натурального
виробництва, або  купує за значно  дешевшими  цінами на ринку у неформальній
("тіньовій") торгівлі.
     Наступна велика  група "тіньових" товарів споживчого  призначення -- це
імпорт, який потрапляє на ринок України завдя-
     60
     ки так званим човниковим поставкам, що масово здійснює населення.
     За даними  Національного  банку, починаючи з 1995  року  до  платіжного
балансу  України  почали  включатись  обсяги "човникового"  імпорту, причому
оцінка  його  величини  становила  8,8 % від обсягів загального імпорту,  що
дорівнює  приблизно  10% кінцевих  споживчих  витрат  домашніх  господарств.
Оскільки  у  національних  рахунках  забезпечено досить жорсткий  зв'язок  з
платіжним  балансом, то немає підстав  сумніватися,  що  "човниковий" імпорт
певним чином не включається до загальних обсягів споживання населення.
     Принципове  значення має також і вивчення обсягів доданої  вартості, що
створюється  у  неформальній  торгівлі, з  метою врахування  цієї  складової
"тіньової"" економіки у розрахунках ВВП.
     За  даними  Держкомстату,  частка торгівлі разом з  МТП  та  заготівлею
сільгосппродуктів у ВВП певний час зростала:
     1990 p. -- 5,3 %, 1991  -- 5,8 %, 1992 -- 6,5  %, 1993--10 %,  а надалі
почала скорочуватися: 1994 p.  -- 7,3  %, 1995 -- 6,6 %, а у наступному вона
стабілізувалась на рівні: 1996 -- 6,9 %, 1997 (І  півріччя)  -- 6,8 %. Можна
припустити, що на  перших етапах ринкової трансформації  усунення  товарного
дефіциту за рахунок падіння купівельного попиту призвело до того,  що навіть
немобільна  стаціонарна торгівля  за умов,  що склалися,  стала  більш  менш
пристойно  справлятись  із  своїми  функціями.  Проте  надалі виконання  цих
функцій  все більше  почала  перебирати на  себе значно  гнучкіша у  ціновій
політиці,  невитратоємна та оперативна в реагуванні на всі примхи  ринкового
попиту стихійна масова торгівля.
     Саме  тому  можна зробити  висновок, що  навіть  на внутрішньому  ринку
питома вага торгівлі  у структурі ВВП реально не  може бути нижчою за 10  %.
Для цього загальна  величина ВВП, його  галузева і секторна структура  мають
бути  перекомпоновані  з  урахуванням  доданої   вартості  сектора  домашніх
господарств. За експертною оцінкою загальна сума розрахункового номінального
ВВП по "тіньовій" ринковій торгівлі може досягти приблизно 4,5 - 5,5 %.
     Можна сподіватися, що  завершення  найближчим часом створення Державним
комітетом статистики системи суцільного
     61

     обстеження речових ринків України дозволить отримати додаткові дані для
обгрунтування джерел товарних  ресурсів, зайнятості  та більш точно  оцінити
складові "тіньової"" торгівлі при оцінці ВВП.
     Ще  один  блок  "тіньової"" економіки  становлять  витрати  у  ВВП,  що
виникають  за умови  споживання  товарів,  отриманих  працівниками на  своїх
підприємствах у вигляді зарплати, яка їм видається в натурі (але тільки тієї
її  частки,  що  вироблена  на  підприємствах-платниках  і яка  включена  до
звітності про виробництво). На цей час Державний комітет статистики  України
налагоджує повний облік зарплати в натурі,  і після його завершення  стануть
доступними  для вартісної  оцінки також і ті обсяги товарів,  що  спеціально
закуповуються  підприємствами для  перепродажу і наступного використання для
розрахунків з власним персоналом.
     Можна однозначно стверджувати, що до  національних рахунків  на цей час
поки що не  включається  необлікована  продукція.  Тому необхідно  розробити
надійну  методику  дорахування показників статистики підприємств на величину
прихованих доходів (аналогічну методиці, що використовується Євроцентром).
     У  той  же  час   фактично  невизначеними  у  структурі  реального  ВВП
залишаються  ті  обсяги  "тіньової" економічної діяльності,  що  пов'язані з
наданням побутових послуг (ремонт і  облаштування квартир, дач  та приватних
будинків,  авторемонт,  ремонт  побутової  аудіо,  та відеотехніки,  послуги
сантехніків,  охоронників,  дантистів,  покоївок, кухарок, прибиральниць  та
ін.).
     Також фактично  поза обліком системи  національних рахунків  на цей час
залишається переважна більшість операцій  та, відповідно, і обсягів доходів,
що отримуються фізичними особами внаслідок операцій  із власністю (продажу і
перепродажу нерухомості, доходів від орендних відносин тощо).
     І  нарешті  останнє,  і  головне. Слід  відверто сказати,  що абсолютно
невизначеними   у   системі   національних   рахунків  є  обсяги   "чорної""
(кримінальної) економіки, а саме кримінального промислу і сфери  задоволення
деструктивних та особистих патологічних  потреб  людини. До цього слід також
додати повну відсутність будь-якої інформації щодо статистики оцінки обся-
     62
     ||  гів  кримінального перерозподілу "тіньових"  доходів (тобто  тих  ^
обсягів "податкових"  надходжень,  що  отримує  як  організова-^ ний,  так і
деструктурований криміналітет тощо). ї Абсолютно  невизначеними є і справжні
масштаби перероз-У  поділу доходів  у  такому секторі  "чорної"  економічної
діяльнос-; ті, як корупція і хабарництво'.
     Зазначене також  стосується статистики визначення  обсягів доходів, які
отримують "тіньовики"  від  масштабно організованої  контрабанди  (металами,
спиртними напоями2, цигарками, валютою, завозу в  Україну токсичних відходів
тощо), що є одною з найприбутковіших сфер "чорної" економічної діяльності.
     Цілком природним  можна  важати  і  відсутність будь-яких  статистичних
даних щодо  можливих обсягів  доходів, які отримуються  на  таких  сегментах
"чорного" ринку, як ринок "кілерських послуг", "ринок торгівлі живим товаром
(де особ-s  ливо  латентними  є масштаби доходів від  дитячої проституції  і
секстуризму)", "ринок наркотиків", масштаби доходів рекету, а також доходів,
пов'язаних із викраденням людей під вимогу отримання викупу тощо.
     Слід  особливо  наголосити, що  саме із "чорною" економікою  пов'язаний
статистичне  невизначений   процес  мультиплікації  доходів  у  довжелезному
ланцюгу  їх  перерозподілу.  Цей процес може  бути  проілюстровано наступним
прикладом: рекетир отримавши від  "пахана" свою частину  здирницького доходу
витрачає його, скажімо, на оплату послуг, що йому надані пові-
     ' За  оцінками  фахівців, у корумпованих  взаємовідносинах на  цей  час
перебувають  близько 40 %  підприємців і майже  90 % комерційних структур, а
понад 60 % доходу середнього службовця,  що займає важливу посаду, складають
хабарі   (див.:   Закалюжньїй  В.  Криминогенность  в  зкономике  продолжает
воз-растать. //Зкономика й жизнь. - 1996. - X^ 5).
     2 Так, згідно з повідомленням митних  органів, у 1997 році виявлено 511
випадків,  коли спирт і  алкогольні напої, відгружені на експорт у кількості
1,3 млн. декалітрів, не перетнули митний  кордон України, що складає близько
ЗО % від усього експорту спирту. Наявність пільг при відвантаженні спирту на
експорт   без  сплати  акцизного  збору  дає  можливість  окремим  суб'єктам
підприємницької  діяльності одержувати  невраховані обсяги  етилового спирту
для   виготовлення  алкогольних   напоїв   на   незареєстрованих  виробничих
потужностях і уникати сплати відповідних податків і платежів.
     63
      єю,  автомеханіком і круп'є  у казино; повія,  у свою  чергу, витрачає
свій  доход  на  оплату послуг  косметички,  лікаря, масажиста, перукарки та
модистки.  І  так  у  подальшому  за  схемою  ланцюгової  реакції  множаться
"тіньові" доходи, первинним  джерелом походження яких є кримінально-"чорний"
доход.
     Вкрай негативним  проявом процесів "тінізації" є те, що на цей час ні у
держстатистики,  ні   у   відповідних  владних   структур   немає  достатньо
репрезентативних  даних  щодо  реальних обсягів доходів, які приховують  від
оподаткування  як фізичні,  так  і юридичні  особи. При цьому  слід звернути
увагу на те, що необхідно бачити суттєву різницю  між такими показниками, як
питома  вага  "тіньової"   економіки   у  загальній  структурі  "тінізації'"
економіки країни і питомою вагою "тіньових" доходів у сукупних доходах,  які
отримують громадяни  країни.  Останній  показник, як  правило,  може суттєво
перевищувати  перший.   Це   пояснюється  передусім  ефектом  вже   описаної
диверсифікації "чорних" складових "тіньової" економіки в легальні економічні
структури. Внаслідок цього основні втрати, що пов'язані із виробництвом ВВП,
залишаються   на   боці   офіційної   економіки.   Амортизаційні   (особливо
інфраструктури!)  витрати  також   перекладаються  "тіньовиками"  на  світлу
економіку.  У  той  же час  значна  частина доходів, що отримані у "світлій"
економіці, за допомогою чисельних джерел надходжень перетікає у "тінь".
     Визначення показників справжньої глибини рівня латентності процесів, що
відбуваються у сфері "тіньового" розподілу  і перерозподілу доходів, а також
врахування їх впливу на рівень  споживання  тих чи інших верств і соціальних
груп  населення  особливо  важливі,  оскільки  дають   можливість  з'ясувати
справжні  обсяги  прихован