льно-чорної" диверсифікації.
     Навіть без  особливих зусиль можна намалювати існуючу в  країні систему
двох  величезних  ринкових виробництв з практично  адекватними  і паралельно
діючими управлінськими і виконавчими  структурами, що системно охоплюють всі
сфери життєдіяльності суспільства: економіку, фінанси,  соціальну та духовну
сферу, безпеку, політику, зовнішні зв'язки тощо.
     Одне з  них -- це держава, її так звана "світла" економіка. Тут домінує
глибока   системна    економічна    криза    та    загальна    організаційна
розбалансованість,  бере  гору  політичне протистояння  та  небезпечно падає
рівень  життя  законослухняних громадян,  втрачається соціальний оптимізм та
зростає соціальна напруга, знижується необхідно-достатній рівень економічної
та політичної безпеки.
     Другим  є  паразитичне,  деструктивно-руйнівне для суспільства  "чорне"
виробництво, розподіл і споживання. Це  організована економічна злочинність,
що  є  ретельно структурованою, гнучкою  і  мобільною системою,  яка отримує
надвисокі доходи. На  цей час ця система відмінно захищає своїх "робітників"
і "службовців", максимально забезпечує  задоволення їх  "постійно зростаючих
матеріальних  і   духовних   потреб".   Кримінально-мафіозна  економіка  має
надзвичайно високу норму
     46
     накопичення,  що   надає  їй  можливість  для  подальшого   розширеного
відтворення.
     У цій  ситуації не досить  важко спрогнозувати можливий масовий перетік
трудових, інтелектуальних, фінансових, матеріальних (у т.  ч.  і природних),
технологічних,  інформаційних та інших  ресурсів із  першого  виробництва  у
"друге".
     Традиційно так склалося, що про масштаби "чорного"  сектору "тіньової""
економіки владні  структури  судять  лише  на основі даних щодо  протокольне
зафіксованих    злочинів.    Проте,    за    умови    високої    латентності
"кримінально-чорної" економіки не всі і навіть далеко не  більшість злочинів
попадають  у  поле зору правоохоронних органів і  реєструються у відповідних
графах  звітів.  Тому  логіка  підходів  стосовно   зазначеного  залишається
примітивно  простою, не піймали  -- не  злодій, не зареєстрували --  не було
злочину. Але  мова, насамперед, має йти не про  формальний або юридичний бік
справи,  а  про   реальне  визначення  існуючих  латентних  (тобто  ретельно
прихованих від держави та  суспільної свідомості) масштабів зазначеного виду
"діяльності".
     Які  ж  основні  ознаки  і  прояви  притаманні  сучасній  мафії  та  її
економічному базису --"кримінально-чорній" економіці?
     До   найбільш   характерних  ознак  зазначеного  явища  можна  віднести
наступні:
     1)  якісно  новий стан професіоналізації  економічної злочинності,  яка
побудована    на   надзвичайно    високому   рівні   кримінально-монопольної
централізації  та  концентрації  "тіньового"  капіталу,  подальше  зростання
інтеграції та кооперації мафіозно-кланових відносин;
     2) наявність чітко організованого і функціонально розгалуженого апарату
управління криміналітетом, що має системний розподіл функцій і відпрацьовані
механізми "посадової" субординації на всіх рівнях її внутрішньої ієрархії;
     3)   існування,   вдосконалення   та   розвиток    системи    кланового
структурування, постійне відтворення специфічної  "чорної"  бюрократії,  так
званої мафіозної "еліти", що,  в основному,  координує  і  регулює  злочинні
відношення у всіх сферах "тіньової"" економіки;
     47
       4)  активне  формування  і  постійне  підвищення  рівня  ефективності
функціонування  як  централізованих, так і децентралізованих  "резервних"  і
"спеціалізованих" кримінальних фондів (які насамперед акумулюють ресурси, що
мають спрямовуватись на підкуп бюрократії та на матеріальну підтримку членів
кримінальної   спільноти,   а   також  на   створення  власних   специфічних
"профспілок" і своєрідних "кас взаємодопомоги (так званих "общаків");
     5)  активна  реалізація  цілеспрямованого курсу  на  корумпу-вання,  на
активне  кримінальне  замарування та  моральне  розбещення  апарату  органів
державного  (у т. ч.  господарського) управління, працівників правоохоронних
органів  та   інших  силових  структур,  накопичення  заздалегідь  зібраного
персоніфікованого  компромату та  його  подальше  використання  для  шантажу
конкретних "строптивих" службовців та посадових осіб;
     6)  інтенсивна  розробка  і  практичне впровадження  в  "народні  маси"
ідеології  організованої   злочинності,  що   проявляється,  насамперед,   у
романтизації  "тіньового" способу  життя  серед населення  країни (передусім
серед молоді),  матеріальній підтримці органів масової інформації, які своєю
діяльністю  сприяють психологічній обробці населення у відповідному  напрямі
тощо;
     7) постійне вдосконалення та реалізація на практиці високоефективних та
гнучких механізмів  швидкої  адаптації  до зміни соціально-економічних умов,
використання різноманітних  форм і методів  проникнення в державні  або інші
конкуруючі  структури з  метою їх внутрішньої  дезорганізації  і  морального
розкладення, а при необхідності також і їх суспільної дискредитації;
     8) гостро  виражений  потяг  до  встановлення  і  постійного тотального
поширення  власної  монополії,  прагнення  створити  та по  можливості  мати
надійні механізми впливу на формування кадрової політики (кадрового резерву)
в апаратах державного та господарського управління.
     Слід зазначити, що диверсифікація особливо необхідна економічній мафії,
оскільки вона за  умов практичного застосування названого  механізму отримує
можливість, по-перше, мати необхідний для неї вплив, або  чинити певний тиск
у процесі прийняття економічних та соціальних рішень на тих чи інших
     48
     рівнях влади (загальнонаціональному, регіональному, місцевому), а також
впливати  на транснаціональні економічні зв'язки, і по-друге, зрощуватися  з
кримінально-злочинним  світом, формувати на  його  основі  "групи  бойовиків
зовнішньої  і  внутрішньої  охорони  та  підтримання  кримінального порядку"
(тобто  "порядку", побудованому на нормах власної злочинно-групової  моралі,
які спрямовані на підтримання особливого "кодексу честі" та інших внутрішніх
правил   і  умов  дії   кримінальних  груп  із  відповідними   жорстокими  і
незворотніми санкціями за їх порушення).
     Підсумовуючи, можна відзначити, що "чорну" економіку слід розглядати як
особливу,  нелегально  сформовану,  спроможну   до   надзвичайно   активного
розширення і  самовідтворення, наділену розвинутими внутрішніми і зовнішніми
зв'язками, агресивно-антисоціальну, державне небезпечну економічну  систему.
Фактично  вона  є  "раковою пухлиною"  економіки,  що  активно генерує  свої
"метастази", які вражають  все  більше  і більше здорових  клітин органів  і
систем економічного організму країни, аж до її головного  мозку  --  органів
владного та господарського державного управління.
     "Чорна"  економіка є  економічним  базисом  мафії і, насамперед, прагне
паразитувати  на легітимних формах власності та  підприємницькій діяльності.
Проте, вона також має і свою власну специфічну базу діяльності (див. схему),
що спирається на кримінальний промисел та на доходи, що отримує організована
злочинність на ринку задоволення деструктивних потреб громадян.
     Відбулася не лише  зміна  структури, форм, методів, а також і масштабів
"чорної"" економічної діяльності.
     Домінуючі складові сегменти кримінально-"чорної"  економіки наведені на
схемі.
     49
      Схема структурування сучасної мафії
     Неформальна влада (кримінально-мафіозна верхівка)


     Організована злочинність
     Кримінальні   силові  структури  (бойовики   зовнішніх  та   внутрішніх
формувань)
     Фонди ("резервні" та "цільові")
     "Чорна система правосуддя" ("авторитети",
     <----і.
     "Чорна податкова система" (рекет)
     *--"
     "Чорна система економічного арбітражу" (виби

     кілери)






     вання боргів)


     диверсифікація
     диверсифікація
     Чорна економіка
     Кримінальна економічна діяльність:
     --  виготовлення,  крадіжка  та  протизаконна  торгівля   вогнепальною,
хімічною і холодною зброєю та отрутою;
     -- крадіжки і перепродаж майна громадян;
     -- "ринок кілерських послуг";
     -- надання послуг у силовому вирішенні господарсько-комер-
     Надання   послуг,   пов'язаних   із   задоволенням   попиту  на   ринку
деструктивних потреб:
     -- проституція (в  тому числі  підліткова  і  дитяча),  гомосексуалізм,
секстуризм, поставки "живого" товару для сексуальної експлуатації за кордон;
     --  виготовлення та торгівля порнографічною продукцією (порнофільми,
порножурнали, порно-
     50
     ційних конфліктів та поверненні боргів, що виникли  між підприємцями та
комерційними структурами;
     -- посередницькі послуги у шахрайських операціях,  професійному шантажі
клієнтів (фізичних та юридичних осіб);
     -- контрабанда (у всіх її різновидах і проявах);
     -- участь у фінансових шахрайських операціях та операціях по відмиванню
"брудних" грошей;
     --  фальшування  грошей  та  цінних  паперів,  підробка  документів  та
печаток;
     --  злочинне  антисуспільне  використання  землі  та  інших   природних
ресурсів (завезення токсичних  відходів, сміття,  торгівля із  вивезенням за
кордон родючого шару грунту тощо).
     -- виготовлення або транспортування (транзит) наркотиків.
     газети, порнолітература), у тому числі із залученням дітей;
     -- організація  платних  садо-мазохистських  видовищ,  або "послуг", що
пов'язані із особистою участю "клієнтів" у процесах катування людей тощо;
     -- послуги,  пов'язані з організацією особливих тоталізаторів за участю
"клієнтів" із "гравцями-смертниками" ;
     -- наркоторгівля , організація наркопритонів.
     Особливо  необхідно  зупинитися  на досить поширених на цей час проявах
фінансового шахрайства, що особливо вразили вітчизняну економіку.
     Найпоширенішими  серед  можливих чисельних шляхів нелегального експорту
капіталів і  проявів  фінансового  шахрайства  можна  назвати  наступні:  1)
неповернення коштів закордонними партнерами і перерахування їх на спеціальні
зарубіжні рахунки;
     2)  проведення збиткових  для  України  бартерних операцій, що частково
може  бути пояснено,  як  реакція  українських  бізнесменів  на  недосконале
українське  законодавство;  3)  угоди   з   "неплатоспроможними"  іноземними
партнерами  (шахраями,  банкрутами  тощо),  попередня  змова  з   ними  щодо
розподілу грошової виручки; 4) збирання псевдопідприємцями коштів населення,
конвертація і переказ їх за кордон, до іноземних банків, з насту-
     пним   припиненням  подальшої   діяльності   псевдофірм;  5)   відверта
шахрайська діяльність ряду трастових, страхових та інвестиційних компаній, а
також інших фіктивних фірм і банків;
     6)  відправлення  продукції  (в  першу  чергу  --  високоліквідної)  за
фальшивими документами і за заниженими цінами, з одержанням шахраями різниці
готівкою;   7)  нецільове  використання   державних  капітальних   вкладень,
бюджетних та іноземних кредитів, банківських активів тощо.
     Фінансово-кредитна система,  за оцінками спеціалістів', стала в Україні
найбільш  криміногенною. Саме у ній використовується значний арсенал засобів
і  методів  одержання  тіньових  (незаконних)  доходів.  Головними з  них  є
наступні:  1)  використання  фальшивих  платіжних  документів;  2)  підробка
банківських гарантій; 3) нецільове використання банківських кредитів;
     4)  розкрадання  коштів;   5)  хабарництво,  що  пов'язане  з  наданням
кредитів; зменшенням процентних ставок, прискоренням проходження  фінансових
документів,  консультаціями  щодо ухилення  від  оподаткування, допомогою  в
приховуванні  виявлених фактів  несплати податків; приховування  доходів від
оподаткування, тощо; 6) підробка грошей; 7) валютні спекуляції на біржі;
     8)  незаконне  одержання  пільгових  кредитів;  9)   фіктивні  трастові
операції  (і  зокрема  --  створення  фінансових пірамід);  10)  різні  види
зловживань і шахрайства з бюджетними коштами і грошима населення тощо.
     До  найвагоміших  проявів негативного  впливу  на суспільство  "чорної"
економіки можна віднести наступні.
     1. Оскільки  поліпшення справ  в офіційній "світлій"  економіці  звужує
можливості  діяльності  "тіньової",  її організатори --  керівники і  лобі у
будь-який  спосіб,  не рахуючись  із коштами,  прагнуть  підірвати підвалини
нормального функціонування офіційної економіки, "заплямувати" її, зануритись
у  неї  або  перетягти  в "тінь" значну її  частку, використовуючи при цьому
будь-які    кошти    і    не   зупиняючись    ні    перед   якими,    навіть
насильницько-кривавими засобами.
     '  Барановский А. Преступньїй айсберг. //Финансовая Украйна. - 1995. -5
вересня.
     52
     2.  Існування  "чорної""   економіки  неможливо  без  її  систематичної
підтримки    і    допомоги    з    боку    корумпованих    офіційних    осіб
державно-господарського, владно-силового  і правового  апарату, що  особисто
зацікавлені в розквіті злочинного бізнесу, оскільки  мають від нього вагомий
корупційний зиск.
     3.  "Чорна" економіка  об'єктивно  створює  економічні і  організаційні
умови для  виникнення і розвитку мафіозних груп різних за своїми масштабами,
роллю і впливом.  Така економіка -- складе переплетення, сплав різноманітних
антисоціальних суспільних відносин, що підточують підвалини державності.
     4. "Чорна"  економіка спричиняє деградацію суспільства, сприяє масовому
розтлінню   молоді,   поглиблює  до   небезпечної   межі   соціально-майнові
розшарування   населення,   знищує    стимули    і   підриває   престижність
кваліфікованої   праці,   нищить   рушійні  стимули   до  суспільно-корисної
підприємницької   діяльності,  руйнує   підвалини   національної  безпеки  і
державності.
     5.  "Чорна" економіка  будується  на  максимальній  локалізації окремих
ринків внаслідок поділу сфер економічного впливу, а також сприяє проникненню
кримінальних  елементів  навіть  до  тих частин  суспільства,  які  не мають
ніякого відношення до нелегального бізнесу.
     6.  Особливо  несприятливо  впливає  "чорна"  економіка  на  структурну
перебудову економіки, загальний інвестиційний процес. Вона, зокрема, обмежує
обсяги  накопичення капіталу, що  міг  би бути використаний для інвестування
вітчизняного виробництва,  а  також негативно  впливає на  процес  залучення
іноземного    капіталу    у    вітчизняну    економіку,   оскільки   існуюче
кримінально-економічне  середовище, що  складається  в Україні, просто жахає
іноземних інвесторів.
     Економічна  практика засвідчує,  що  розвиток  і  поглиблення  ринкових
відносин неминуче підштовхують  кримінальних "тіньовиків" на пошук не тільки
нових  сфер застосування  своїх  сил,  але  і до нових  організаційних  форм
діяльності,  головною з яких є "тіньова" монополізація  ринку. Вона зумовлює
особливо  жорсткі  механізми  змови  задля  реалізації  особистого  диктату,
посиленої ринкової дискримінації  партнерів, конкурентів і споживачів ринку.
Тут злочинність
     53
       не  зупиняється  ні перед чим і застосовує всі  методи  і  важелі, що
знаходяться  в  її  арсеналі,  від   адміністративного  натиску  до  погроз,
цілеспрямованого рекету та кілерських розправ.
     Отже, державна політика щодо "чорної" економіки може бути лише  одна --
максимальне обмеження аж до повної ліквідація найбільш суспільне небезпечних
кримінальне економічних її секторів.
     2.3.   Експертно-аналітичні   оцінки   масштабів  сучасної   "тіньової"
економіки
     Як  оцінити  справжні  масштаби "тіньової"  економічної  діяльності  та
відповідним  чином  відкоригувати  офіційні  статистичні дані  щодо реальної
величини  валового  національного продукту, національного  доходу  та  інших
макроекономічних показників?
     Така дооцінка  дозволить отримати можливість більш репрезентативно, ніж
офіційна  статистика, характеризувати національні економічні  макропоказники
та, із врахуванням процесів "тінізації", визначити їх реальну динаміку.
     Оскільки  розміри  неформальної  та  "тіньової" економічної  діяльності
залежать від інституційного  середовища  і є  різними у різних  країнах,  то
конкретні   методи   аналізу,  а   також   специфіка   визначення  масштабів
"тінізації'"  безумовно залежать від конкретних  особливостей функціонування
економічної системи тої чи іншої країни.
     Огляд  наукових  публікацій  (особливо  останніх  років)  та   вивчення
широкого спектра оцінок, які були зроблені вітчизняними експертами  стосовно
стану,  масштабів  і  наслідків  впливу  "тіньової"" економіки  на  розвиток
України, дозволяють зробити загальний висновок, що як в науковій літературі,
так  і  у практичній роботі до  цього  часу  ще  фактично  не  відпрацьовані
конкретні  та   достатньо   надійні  методи   визначення  реальних   обсягів
"тіньової"" економіки. Висновки, які зроблені авторами тих чи інших методик,
а  також наведені ними  кількісні  параметри процесу "тінізації'"  здебільше
грунтуються на довільних або досить приблизних підрахунках, що побудовані на
     54
     суб'єктивному баченні тим чи іншим аналітиком  стану  розвитку процесів
вітчизняної "тіньової"" економіки.
     У  багатьох публікаціях  описано  переваги  та розкриті  можливості, що
отримує суспільство внаслідок застосування  низки прямих та непрямих методів
макроекономічного  аналізу, а  також висвітлені методи та моделі  визначення
масштабів  "тіньової"  економіки,  що  переважно базуються  на  використанні
мік-роекономічних показників.
     Прямі  макроекономічні  методи,  які  використовуються  для  визначення
обсягів  "тіньової""  економіки,  базуються  або на  обчисленні різниці  між
показниками органів статистики та даними податкової інспекції або на різниці
між визначеними  сукупними витратами  сімей  та  їх реально продекларованими
доходами. Проте, відсутність надійної  бази  статистичних даних  не дозволяє
вважати достовірними на необхідному рівні ті  оцінки,  що  отримані  прямими
методами.
     Непрямі  методи  аналізу  обсягів  "тіньового"  сектору"  базуються  на
імовірних припущеннях щодо  можливості їх  визначення на основі використання
взаємопов'язаних значень  певних  макроекономічних  індикаторів,  які  можна
вважати   більш   достовірними.   Взаємозв'язки   між   цими    індикаторами
відображаються  у  вигляді або  простих  математичних співвідношень  (чотири
арифметичні  дії  над  певними  макроекономічними  величинами),  або  досить
складних рівнянь множинно-регресійного  аналізу  (зокрема це  притаманне для
так  званого  "монетарного"  підходу).  Досвід  їх застосування  показує, що
оцінки за  різними непрямими  методами можуть  досить  суттєво відрізнятись.
Тому при визначенні конкретної моделі, яка є найбільш прийнятною для аналізу
"тіньової""  економіки  в  Україні, слід, передусім,  максимально  врахувати
існуючий  широкий  спектр  вітчизняних  особливостей,  які впливають  на  її
розвиток за умов сучасного етапу суспільної трансформації.
     Існує думка,  що  макроекономічні методи  аналізу обсягів  неформальної
економіки не  дають  достатньо точних оцінок, і більш достовірний  результат
можна отримати шляхом використання мікроекономічних  методів,  які базуються
на результатах опитувань або даних вибіркової статистики домогосподарств,
     55
       соціологічних  опитувань  тощо.  Проте  є  і  достатньо  обгрунтовані
заперечення   щодо   вірності   цієї  думки:  оскільки,  скажімо,  відповіді
респондентів  на запитання, що їм  поставлені,  можуть бути,  м'яко  кажучи,
нечесними.  У  цілому  практика засвідчує, що мікроекономічні  дослідження є
значно дорожчими, ніж непрямі макроекономічні  методи, мають досить обмежені
можливості  і  незначну репрезентативність.  До  того ж  для їх застосування
потрібне  ефективне коопера