ову діяльність.
     Головним висновком, який робили  у цьому  випадку фахівці, був  той, що
"тіньова" економіка -- це  тінь, яку  має офіційне  державне господарство, і
вона не є  чимось самостійним по  відношенню до нього та може зникнути разом
із ліквідацією його
     альній дійсності процеси). Див.: Корягина Т. "Теневая зкономика" в СССР
(анализ, оценка, прогнози)// Вопросьі зкономики. - 1990. - No  3. - С. 110 -
111.
     19
     недоліків або,  у  кращому  разі,  з  висвітленням, тобто  взяттям  під
жорсткий облік і контроль з боку правоохоронної системи.'
     Значно посилилася  увага до  вивчення "тіньової"" економіки  в СРСР під
час періоду  "перебудови". Це можна  пояснити  тим,  що  саме життя вимагало
некон'юнктурного аналізу цієї  суттєвої  складової соціалістичної економіки,
оскільки після  років  "застою",  саме  "тіньова"  економіка почала бурхливо
розвиватися на ранніх стадіях процесу ринкової трансформації.
     Саме  в  період  перебудови багато  вчених  почали  відкривати  існуючу
"аномалію",  тобто те, що "тіньова" економіка може також справляти  і певний
позитивний  вплив  на нормалізацію  процесів,  які відбувалися  у  народному
господарстві2. Починаючи з  другої половини 80-х років вже не  можливо  було
назвати жодної галузі економіки, де  б не переплітались процеси,  що начебто
виключали  один   одного,  а  вся  економіка  почала  носити  парадоксальний
характер, коли грані  між  "світлом" і "тінню" сильно розмивалися. "Тіньова"
економіка СРСР на цьому етапі мала низку характерних особливостей,  що  були
притаманні  тільки  їй.  З  одного  боку,  за  походженням  вона  залишалася
наслідком   адміністративно-командної  системи  та  не   сприймала   законів
цивілізованого ринку. З іншого  боку, тіньові  ділки вже на  той час змушені
були  пускати в продуктивний обіг  свої  капітали й, тим самим підштовхувати
"маркетизацію"   господарського   життя,   прискорювати   процеси   ринкової
трансформації.
     Це своєрідне  переплетення  протилежних  якісних  проявів  і  визначало
характер діяльності, структуру та  функції "тіньової" економіки, що діяли за
умов розпаду адміністративно-централізованої економічної системи СРСР.
     Період "перебудови" засвідчив про подальшу неможливість "списувати" все
те,  що  пов'язане  із  "тіньовою"  економікою,  на  недоліки правоохоронної
діяльності. Тому на цьому
     '  Див.:  Олейник П. Зто касается всех // Политическое самообразование.
-1982.-.Nb4.-C.51-58
     2 Див.: Шулус А. Теневая зкономика: реализм оценок или предвзятость? //
Зкономические науки.  -  1990.  -  No  5.  -  С. 108 -  110;  Никифоров  Л.,
Кузнецо-ва  Т., Фельзенбаум  В.  Теневая  зкономика: основьі  возникновения,
зволюции й ослабленим // Вопросьі зкономики. - 1991. - No 1. - С. 100 - 111.
     20
     етапі  дослідники  почали   грунтовно  вивчати  також  і  реальні  вади
командно-бюрократичного  способу  виробництва, що  були  суттєвими чинниками
посилення процесів "тінізації" та криміналізації економіки.
     У  цей  період   аналітики  констатували,  що  адміністративно-командна
система  ще  в  період  свого  зародження   диференціювала  суспільство   на
"обранців" і "масу", розмежовувала його на привілейованих суб'єктів та інших
громадян.  Зазначене   створювало   сприятливі  передумови  для   формування
"тіньової" економіки.  Інтенсивність її розвитку  була прямо пропорційною до
процесів    зростання    номенклатурної    бюрократизації    та   руйнування
еквівалентності економічних відносин у  сфері виробництва, розподілу і обігу
матеріальних та фінансових ресурсів держави.
     Серед основних  причин розростання "тіньового" сектора в СРСР радянські
вчені   виділяли    такі:   1)   загальне   одержавлення    власності;    2)
гіперцентралізація   народногосподарського   комплексу;   3)  недосконалість
господарського   механізму,   адміністративно-командні   форми    управління
економікою;  4)  непаритет-ні  та  неврівноважені  ціни;  5)  заборони  щодо
індивідуальної трудової та комерційної діяльності, що базуються на приватній
власності;   6)   довільні   податки;  7)  недоліки   правового  регулювання
господарської діяльності, що залишають значні можливості  для злочинних дій,
або  провокують до  них;  8) недостатність  офіційних стимулів і мотивів  до
трудової  діяльності  громадян  та  виробничої  діяльності  підприємств;  9)
значний товарний дефіцит, який був наслідком зазначених вад і викликав на це
відповідну реакцію "підприємливих" людей'.
     Див.:  Головин С., Шохин  А.  Теневая зкономика:  за реализм оценок  //
Ком-мунист. -1990. - No 1.  - С. 67 -  77;  Козлов  Ю. Теневая  зкономика  й
преступность // Вопросьі зкономики. -1990. - No 3. - С. 120 -127; Крьілов А.
"Тени" советской зкономики //  Зкономические науки. - 1990, - No 5. - С. 103
- 108; Лазовский В. О сущности, структуро  й субьектах "теневой"  зкономики.
// Зкономические науки. -1990. - No 8. - С. 62-67; Осипенко О. Зкономическая
криминология: проблеми  старта// Зкономические  науки. - 1990.  - No 3. - С.
130 - 133;  Осипенко О.. Канализу феномена "черного рьінка" // Зкономические
науки.  - 1990. - No 8.  -С. 67  - 77;  Осипенко О.  Мафия как зкономический
феномен // Зкономические иауки. - 1991. - No 1. -  С.  71 - 76; 8. Панкратов
В.    Освязи    кризисного    денежно-финансового   положення   страньї    с
функционированием структури "теневой" зко-
     21
     До структурних особливостей "тіньової"" економіки СРСР (які  мали місце
напередодні проголошення державної незалежності України) науковці  відносили
існування двох  особливих, притаманних саме їй структурних елементів. Перший
--  неформальна економіка,  що  існувала  в межах  системи  централізованого
регулювання   господарської  діяльності  й   базувалась  на  безконтрольному
використанні державного капіталу, та другий -- фіктивна економіка .
     Механізм функціонування "неформально-бюрократичного" сектора "тіньової"
економіки  був  побудований на використанні особистих,  владних  мотивацій в
адміністративно-командних      процедурах,      прийнятті     планових     і
господарсько-управлінських    рішень.   Власне    "неформально-бюрократична"
економіка  являла  собою ту  сферу  економіки,  в  якій офіційні,  зумовлені
законодавчим  полем  економічні  відносини  між   контрагентами  підмінялись
неформальними,  здебільше  просто  приятельськими  зв'язками.  В умовах,  як
об'єктивно  реальної,  так  і   штучно  створеної   дефіцитності  відношення
протекціонізму,   кумівства,   "блату",  земляцтва,  набували   надзвичайної
потужності   й   величезної   стійкості.   Саме   дефіцитність,   діяльність
"дефіцитоносія"  були  економічною   основою  функціонування  "неформальної"
економіки.
     Головними    суб'єктами   "неформальної    номенклатурно-бюрократичної"
економіки були адміністративно-управлінські працівники різних ланок і рівнів
керівництва  народним  господарством,  що  виступали,  відповідно,  у   ролі
фондорозпорядників   і  фондоспоживачів.  Між  цими  суб'єктами   досягалися
неформальні угоди (які відбувалися  на неформальних  "ринково-бюрократичних"
торжищах),   що   стосувалися  зміни   плану  (корекції),   його  ресурсного
забезпечення  тощо.  Характерна  особливість  "неформально-бюрократичних   "
ринкових  відносин полягала  у тому,  що у  цій сфері "тіньової" економічної
діяльності обмін матеріальними благами та послугами здійснював-
     номики // Вопросьі зкономики. -  1990. - No 3. - С. 127 - 129; Шохин А.
"Теневая" зкономика: мифьі й реальность // Зкономика  й  жизнь. - 1990. - No
33. - С. 9.
     ' Див.:  Головин С., Шохин А. Теневая зкономика: за  реализм оценок  //
Коммунист. - 1990. - No 1. - С. 67 - 77; Шохин А. "Теневая" зкономика: мифьі
й реальность // Зкономика й жизнь. - 1990. - No 33. - С. 9.
     22
     ся на бартерній (тобто безгрошовій) основі за схемами: товар  на товар;
товар на послугу; послуга на послугу.
     Неформальні  відносини  були основною  передумовою  корупції,  кругової
поруки, посадових зловживань, безвідповідальності та безкарності, кастовості
і,  у кінцевому  рахунку,  -- кадрового  переродження номенклатурі.  До форм
прояву "фіктивної"" економіки за  оцінками фахівців відносилися:  "фіктивна"
вартість,   "фіктивна  споживча   вартість",  "фіктивна  компонента  в  ціні
продукції"".
     В  умовах   планово-директивного  регулювання  виробництва   формування
доходів  відбувалося  легальними  каналами, але  з використанням нелегальних
методів.  Фіктивна  вартість,  як  джерело  отримання   незаконних  доходів,
формувалась, пердусім, за  рахунок  приписок і  різноманітних видів порушень
планової та фінансової звітності тощо.
     Виділилася  і така  форма  використання  фіктивної вартості (що  живила
незаконні доходи), як реалізація ресурсів отриманих внаслідок відхилення від
встановлених  норм і  стандартів  (погіршення якості, випуск некомплектної і
нестандартної  продукції, технологічні порушення, маніпулювання, пересортиця
тощо).
     Найбільш  гостро  характеризує "тіньову" економіку СРСР  В.  Селезньов,
який вважає, що вона  за сутністю є незаконною, прихованою (законспірованою)
економічною  діяльністю  з метою  збагачення  або отримання незаконних пільг
особами,  що займаються  цією  діяльністю. На  його  думку,  термін "тіньова
економіка" не є досить  точним,  тому  у  цьому  зв'язку  краще говорити про
злочинну або паразитичну економіку"2.
     Сфери "тіньового" ринку і  "тіньових"  неформальних відносин були тісно
переплетені. Як правило,  "неформальні" торги розширювали сферу  економічної
злочинності,  оскільки базувалися  на  незаконному перерозподілі  дефіцитних
матеріальних ресурсів, бюджетних коштів, на створенні більш сприятливих умов
щодо  господарської  діяльності  одних  за  рахунок  інших, що  у  кінцевому
наслідку призводило  до  посадової  корупції  і  тотального  хабарництва.  У
"неформальній" економіці чесний керівник  стає махінатором,  "безсрібник" --
хабарником тощо.
     Див.: Селезнев В. "Теневая зкономика": по поводу статьи Осипенко О.  //
Зкономические науки. - 1990. - No 2. - С. 123 - 124.
     23
      До найбільш  характерних  особливостей  "тіньової  економіки" СРСР  В.
Селезньов відносив такі': 1) "тіньова економіка" ні фактично, ні юридичне не
має  власності,  що її  відрізняє  і використовує у своїх  інтересах існуючі
форми останньої, паразитує на них;
     2) "тіньова економіка" концентрується головним чином на посередницьких,
розподільчо-обмінних  функціях,   оперує  монопольне  високими   цінами;  3)
оскільки  покращення   справ   в  офіційній,  "світлій"  економіці  б'є   по
"тіньовій",  її організатори  і керівники  всіма засобами прагнуть підірвати
офіційну економіку,  використовуючи при цьому будь-які методи,  ні перед чим
не   зупиняючись;   4)  існування   "тіньової   економіки"   неможливе   без
систематичної   підтримки   і  допомоги   корумпованих  офіційних   осіб  із
партійного,    державно-господарського,    правового    апарату,    особисто
зацікавлених  у  розкритті  злочинного  бізнесу;   5)  "тіньова   економіка"
об'єктивно  створює економіко-організаційні умови для  виникнення і розвитку
мафіозних  груп, різних за своїми  масштабами  і роллю,  а сама  є  складним
переплетенням,  сплавом  різноманітних антису-спільних відносин; 6) "тіньова
економіка" сприяє деградації суспільства, поглиблює  його  соціально-майнове
розшарування. "Тіньова"  економіка може сприйматись як сукупність підпільних
антисоціальних корпорацій, що ведуть злочинну діяльність.
     1.3.  Оцінка  масштабів  та  структури  "тіньової"  економіки  СРСР  --
генетичної основи розвитку тіньових" процесів у незалежній Україні
     Аналіз  наукових  робіт   кінцевого  періоду   "перебудови",   у   яких
досліджувались структурні та якісні особливості  "тіньової"" економіки СРСР,
потребує  свого  доповнення  аналітичним   співставленням  оцінки   сукупних
масштабів  та обсягів "тіньових" структурних складових, що наводили офіційні
інформаційні  джерела,  із  тими  показниками, що  показували  в  експертних
оцінках радянські вчені, які аналізували зазначену проблему.
     Так,  Держкомстат СРСР після уточнення  за  1990  рік обсягів  грошових
доходів, "тіньової"" економіки (виходячи з цін, які
     ' Див.:  Селезнев В.  "Теневая зкономика": по поводу статьи Осипенко О.
// Зкономические науки. - 1990. - No 2. - С. 123 - 124.
     24
     склалися на кінець  року, та експертних  оцінок,  що спиралися  на дані
масової статистики, соціологічні обстеження  і бюджетну  сімейну статистику)
наводив такі дані':
     Таблиця 1.
     Доходи "тіньової" економіки
     Млрд.крб.
     %

     Перепродаж непродовольчих товарів за





     спекулятивними цінами (будматеріалів,





     легкових автомобілів, запасних частин до
     2-5 1
     ^>-J ^ 1
     23 1
     ••-"-',i

     них, краденого бензину та ін.)





     Незаконні доходи працівників торгівлі





     та сфери послуг (у зв'язку з обдурюванням
     24 3 ^--^
     24,4

     покупців, замовників; хабарі, чайові, під





     ношення)





     Виробництво і продаж самогону
     35,0
     35,1

     Приховані від оподаткування доходи





     осіб, що займаються індивідуальною і ко
     4,2
     4,2

     оперативною трудовою діяльністю





     Розкрадання (включаючи дрібні) держа
     5,4
     5,4

     вного і суспільного майна





     Хабарі посадових осіб, отримані від ко
     3,0
     3,0

     оперативів





     Наркобізнес, проституція, контрабанда
     4,8
     4,8

     та ін.





     Всього
     99,8
     100,0


     У цій таблиці впадає в око відчутна неспівставність  обсягів "тіньових"
доходів, що  були отримані населенням СРСР  з  різних латентних (прихованих)
джерел  надходжень. Так,  доходи від перших трьох  позицій,  репрезентативно
визначені  офіційною  статистикою, становлять 82,6 % відносно всіх  оцінених
обсягів сукупних "тіньових" надходжень. У той же час сумарні "тіньові"
     '  У  цілому за даними офіційної статистики  тільки  у  1990 році обсяг
"тіньової" економіки зріс більше ніж у два рази. Проте офіційна  оцінка була
у 1,5  - 2,0 раза нижчою, ніж  її давали експерти. (Див.: Зкономика й жизнь.
-1991 г.-No 38.-С. 6.)
     25
       доходи  від останніх чотирьох "тіньових" джерел були майже на порядок
занижені.  На  час  визначення ці  надходження за  їх  сумою  фактично  були
еквівалентні першій групі доходів, що  засвідчує подальший аналіз експертних
оцінок  незалежних  дослідників  щодо  сукупної  величини  вартості  обсягів
"тіньової" економіки.
     Необхідно  зазначити,  що  за розрахунками  радянських  економістів  на
початок 1990  року в держсекторі економіки  СРСР знаходилося  біля 470 млрд.
крб.  (в  УРСР  близько  100  млрд.  крб.)  наднормативних  запасів ресурсів
виробництва.  Тобто  між підприємствами  державного  сектора економіки  було
розподілено  значно більшу кількість  матеріальних  ресурсів,  ніж  це  було
необхідно для планового  забезпечення  функціонування виробництва. За  своєю
вартісною  оцінкою нормативні запаси були співставні із вартістю виробленого
річного національного доходу держави. Саме ці матеріальні  цінності та кошти
у  першу  чергу  і  були  одним  із  головних  і  найбільш  реальних  джерел
кримінальних операцій "тіньовиків".
     Іншим джерелом, що  живило "тіньову" економіку  СРСР,  були невраховані
матеріальні та фінансові  ресурси.  Кримінальна практика минулого засвідчує,
що  хабарі посадовим  особам  давались  за  передчасне  вибуття  фондів,  за
поставку непотрібної продукції, за вигідну корекцію плану тощо.
     Офіційна статистика також нерепрезентативно визначала  й реальні обсяги
"тіньових" доходів, що приховувались від оподаткування.
     Так,  Альберт  Пін ще  у 1985 році оцінював  доходи сектора  "тіньової"
приватної  трудової  діяльності  (тобто діяльності,  з  доходів  від якої не
сплачувались  податки)  у  5  -  6  млрд.  крб.  За  його  оцінками  лише  в
неофіційному  сервісі на той час  працювало 17-20 млн. осіб (з різним рівнем
трудової  участі, оскільки, як правило, вони були зайняті за основним місцем
своєї роботи).'
     Ще  напередодні  періоду  "перебудови"  у загальному  обсязі  побутових
послуг,  якими користувалося міське  населення на  приватно-тіньовий  сектор
припадало: 45 % -- ремонту квартир;
     40 % -- ремонту автомобілів; ЗО % -- ремонту складної побуто-
     ' Див.: Новое время. - 1985, грудень. - No 49. - С. 31. 26
     вої техніки.  У  сільській місцевості питома вага  "тіньових" побутових
послуг  досягала  80  %.   І,  навіть,  як   відзначалося,  за  цих  обсягів
"нерегламентованої"  діяльності  незадоволений  попит  на  побутові  послуги
оцінювався у 5,5 млрд. крб.
     Доходи від "тіньової" діяльності, що отримувало  населення  СРСР у 1990
році, оцінювалися фахівцями вже у розмірі 25 -45 млрд. карбованців.
     Враховуючи  сказане,  вартісні обсяги "тіньової" економіки СРСР  (тобто
експертної оцінки її щорічного валового доходу) в кінці 80-х на початку 90-х
років оцінювались фахівцями приблизно у 130...200 млрд.  крб." тобто близько
10...20 відсотків ВНП.
     Як  же  визначалася  ця  цифра?  Які   підходи   і  методи  для   цього
використовувалися аналітиками?
     Частіше у своїх  дослідженнях радянськими  науковцями використовувалися
такі методи оцінки обсягів "тіньової" економіки.
     /. Метод міждержавних співставлень
     Метод було побудовано  на базі співставних міжнародних оцінок. Оскільки
статистичні дані свідчили  про те,  що  протягом останнього  сторіччя питома
вага кінцевого особистого споживання у валовому національному  продукті  для
всіх країн світу практично коливалась на рівні 60 - 70 відсотків,  у той час
як в СРСР її величина була близько 45 відсотків, то аналітики припускали, що
різницю між середньосвітовими стандартами і фактичним  споживанням населення
СРСР  "добирало" самостійно,  шляхом  як  натурального самозабезпечення себе
життєвими  благами  та послугами,  так  і за  рахунок  використання  каналів
"тіньової" економіки. Тому, маючи ВНП, що перевищував
     ' Див.: Новое время. - 1985, грудень. - No 49. - С. 31.
     2 Див. Осипенко О. К анализу феномена "черного рьінка//  Зкономичес-кие
науки. - 1990. -  No  8.  - С. 67; Корягина  Т.  Теневая  зкономика  в  СССР
(анализ,  оценки,  прогнозьі)  // Зкономические науки. - 1990. - No 3.  - С.
120;
     Шохин А. Теневая зкономика, мифьі й реальность  //  Зкономика  й жизнь.
-1990.- No33.-С.8.
     27
       900  млдр.  крб., обсяг  "тіньових"  доходів мав  би за цим  підходом
скласти приблизно 180 - 200 млрд. карбованців.
     2. Кримінологічно-латентний метод
     За цим методом  аналітиками  підсумовувались  всі види  розкрадань,  що
фіксувалися  правоохоронними   органами  за  рік  (у  кінці  80-х  років  їх
фіксувалося на суму  біля 18 млрд. крб. щорічно).  Беручи до  уваги  високий
рівень  латентності  (прихова-ності)  злочинів,  пов'язаних   із  "тіньовою"
економікою (за  різними оцінками  їх  розкриття за  світовими стандартами не
перевищує 10-15 відсотків), обсяги "тіньової" економіки за  оцінками могли б
становити біля 120 - 180 млрд. карбованців.
     3. Метод,  заснований на  ототожненні так  званих  "гарячих"  грошей  і
надлишкових збережень з доходами "тіньовиків"
     Цей метод був побудований на припущенні, що власники трудових "гарячих"
грошей за умов  дефіцитної  економіки  миттєво поспішають  їх  отоварити,  а
оскільки  єдиною  можливістю  для  них  був  "чорний"  ринок  --   вся  сума
надлишкових збережень, тобто незадоволеного попиту (а це оцінювалося від 165
до 200 млрд. крб.) могла бути доходами ділків "тіньової" економіки.
     4. Метод інтегрального узагальнення окремих складових елементів доходів
суб'єктів "тіньової" економіки за сферами діяльності, де