низкою злочинів проведення  фінансового розслідування
-- найбільш  дієвий шлях притягнення злочинців до суду. Це передусім справи,
пов'язані  з  такими проявами "чорної"  економічної діяльності, як  торгівля
наркотиками  та іншими  можливостями отримання незаконних  доходів. Практика
засвідчує, що  досить  часто надзвичайно складно отримати  докази зазначених
злочинів. В той же час система фінансово-майнового
     109
     r"
     обліку  платників   податків   надає  можливість   встановлювати  факти
істотного перевищення витрат  (або  накопиченої особистої власності і майна)
понад  офіційно  заявленими  у декларації доходами.  Саме таким шляхом у США
досить часто притягують до судової  відповідальності  за ухилення від сплати
податків найбільш законспірованих неплатників прибуткового податку,  а також
виходять на розкриття більш небезпечних кримінальних злочинів.
     Для  цього  підраховуються найбільш  великі  покупки за декілька  років
(купівля  будинку, вілли в місцях  відпочинку,  коштовних марок, машин, яхт,
катерів, цінних меблів, антикварних витворів мистецтва,  коштовних ювелірних
виробів   тощо),   а   також  витрати,   що  пов'язані   з   подорожуванням,
капіталовкладенням до статутних фондів  у різні  акції та облігації, приріст
банківських рахунків та інше. Ці витрати порівнюються  із тими, що зазначені
в податковій декларації як офіційні доходи, за той же період часу. Якщо сума
доходів значно  менша  за  суму  сукупних витрат фізичної  особи, то  справу
передають до суду по звинуваченню в ухиленні від сплати податків.
     Первинні  дані  на платників податків,  що  ухиляються від  їх  сплати,
податкові  управління  отримують від  поліції,  прокуратури  та  підрозділів
служби безпеки.
     Слід  звернути особливу  увагу  також  і на  поширення  у  США практики
використання послуг платних інформаторів, які допомагають викрити порушників
податкового законодавства.  При цьому добровільні помічники  (частіше всього
ними бувають колишні дружини,  кинуті  коханки,  заздрісні  співробітники, а
також пильні  сусіди та  інші  законослухняні  громадяни)  отримують  до  10
відсотків від суми пені, нарахованої за несплату податків.
     Те,  що  податкові  служби  у  країнах  розвинутої  ринкової  економіки
поєднують у собі функції фінансового і правоохоронного органу, в першу чергу
пояснюється поширеною практикою ухилення від податків, найбільш  характерною
для осіб,  які мають незаконні "чорні" доходи  (членів кримінально-мафіозних
угрупувань,  рекетирів,  кілерів,  повій, сутенерів,  хабарників,  шпигунів,
шахраїв тощо).
     У більшості випадків ці особи навіть не заповнюють податкові декларації
для того, щоб не потрапити у поле зору податко-
     110
     вих  органів.  Податкові  служби  досить  активно  провадять  фінансові
розслідування по  цих видах  злочинів,  оскільки сума штрафів, як правило, у
багато разів перекриває всі витрати, що пов'язані з ними.
     Слідчі   відділи   місцевих   податкових   органів,   звичайно,   добре
підготовлені   до   подібних  операцій,   і  не  тільки   мають   відповідні
повноваження,  але  і  оснащені необхідною апаратурою для підслуховування  і
звукозапису,  а також  лабораторіями, для  проведення аналізу  достовірності
документів платників податку. Тут виконується також хімічна, криміналістична
експертизи та експертиза почерку особи, що підозрюється.
     За американськими  законами ухилення  від сплати  податків є  серйозним
кримінальним  злочином. Тому методи  фінансового розслідування  включають  в
себе не тільки суто фінансові заходи, такі, як перевірка бухгалтерських книг
і  звітів,  перевірка  кредитних документів і банківських рахунків  та чеків
платника податків. Існують також і спеціальні заходи, характерні  для роботи
правоохоронних органів. Це  таємні спостереження  і обшуки,  підслуховування
телефонних розмов і перлюстрація пошти, опитування свідків і осіб з оточення
підозрюваного та інше.
     Усі зібрані дані зберігаються  в електронному досьє платника податків у
регіональному   відділенні    податкового    управління.   У   Національному
обчислювальному центрі  податкового  управління функціонує  біля  40  різних
автоматизованих систем, які вирішують завдання щодо перевірки  достовірності
обчислення  податків,  порівняння   доходів  і  витрат  платника   податків,
виявлення  недоплат  і  ухилень  від  податків,  складання   списків  різних
категорій платників податків.
     У 1986 році Конгрес США прийняв новий закон про оподаткування, який був
спрямований  на посилення  контролю  за  доходами  населення. Завдяки  цьому
закону  за невірно заповнену податкову декларацію  може бути накладено штраф
до 1 тисячі Доларів.  За порушення термінів відправки  податкової декларації
стягується штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої  вчасно суми за кожен
місяць заборгованості або  за частину місяця.  Штраф не повинен перевищувати
25 відсотків від сукупної суми несплаченого прибуткового податку.
     111
     Навмисне заниження величини доходу карається штрафом до 5 тисяч доларів
і тюремним ув'язненням до 5 років або тільки тюремним ув'язненням. До того ж
платник  податків  зобов'язаний  сплатити знов нараховані податки і  пеню  у
розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податку.
     Проте практика, що склалась у  США,  свідчить  -- лише незначна частина
(менше 10 відсотків) справ стосовно ухилення від сплати прибуткових податків
передається до суду.
     Як правило,  особи,  яких було викрито  у цьому  порушенні,  підписують
фінансові зобов'язання, відповідно до яких виплачують  додатково  нараховані
податки і  неустойку,  щоб не  потрапити під дію більших  штрафних санкцій і
тюремного ув'язнення.
     Податкове  управління   має   достатні   повноваження,  щоб   примусити
"закононеслухняну"  частину населення сплачувати  податки у повному  обсязі.
Якщо  податкові платежі прострочені,  управління має право накласти арешт на
банківський рахунок платника податків, утримати необхідну суму із заробітної
плати,  конфіскувати  машину  та  іншу,  найбільш  цінну рухому  і  нерухому
власність,  що  належить  йому, закрити  підприємство,  що належить йому,або
позбавити  приватної  практики (для осіб вільних професій).  Проте податкове
управління досить рідко звертається  до наведених  заходів, оскільки основне
його  завдання --  отримати додаткові кошти  у  доход держави. Тому  виплати
прострочених або  прихованих  податків і штрафів  можуть бути  розтягнуті на
декілька  років  або навіть  зменшені на 60  і  більше відсотків. Управління
враховує,  яку  саме  суму  може сплатити  платник  податків,  щоб  не стати
внаслідок цього банкрутом, а також інші обставини пом'якшення санкцій.
     Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що найбільш обнадійливим у
вирішенні  питання  застосування  до  вітчизняних  умов  досконалих правових
механізмів,  що  ефективно  функціонують  у  США  в   напрямі  максимального
обмеження  процесів "ті-нізації"  те,  що  при мінімальній корекції  (що має
враховувати певну специфіку національних умов), накопичений  у США досвід та
правова  база  може бути  у стислі  строки  майже  повністю  застосована для
обмеження "тіньової"" економіки в Україні.
     3.3.  Вдосконалення  правових  та  організаційно-процедурних   підходів
проведення  диференційованої  політики  щодо окремих секторів  та  суб'єктів
"тіньової" економіки
     Багато з того, що на цей час відбувається, особливо в сфері відносин та
управління державною  власністю, а також в кредитно-фінансовій сфері  та  на
ринку  цінних  паперів  (на  відміну  від  країн   із   розвиненою  ринковою
економікою), як вже  зазначалось, фактично не передбачено чинним вітчизняним
кримінальним законодавством у якості  самостійного злочину.  Тому необхідно,
щоб відповідальність за аналогічні  махінації обов'язково  і за короткий час
була врахована як  в окремих законах,  так і в проекті  нового кримінального
кодексу.
     Яких законів не вистачає,  щоб шляхом створення  необхідного  правового
тиску подолати масштабну "тінізацію" економіки?
     Насамперед необхідно розробити і впровадити закони з прямим економічним
ефектом, які б спрямовувались на попередження та активну ліквідацію найбільш
поширених  злочинів,  що  домінують зараз у  ринкових  відносинах,  а  саме:
використання державної власності (капіталу,  фінансів, природних ресурсів) з
метою особистого  і  групового  збагачення,  фінансове шахрайство,  нечесний
бізнес  та  недозволена  конкуренція  (яку  у  цій  боротьбі  використовують
кримінальні  структури),  ухилення  від  оподаткування, псевдопідприємство і
псевдобанкрутство,  створення  біржової  паніки,  курсової  гри,  перепродаж
пільгових   кредитів,   проникнення   у   комп'ютерні   мережі   і   системи
кредитно-банківських  установ  та  багато  інших,  які вже  давно  визначені
світовою юридичною практикою як кримінальні злочини.
     На  шляху вдосконалення  законодавчої  стратегії подолання  "тінізації"
економіки особливу  увагу необхідно приділити питанням оперативної  розробки
(з максимальним  врахуванням  досягнень  світової практики)  і  затвердження
таких  законодавчих  актів,  що  спрямовані  на  попередження  "тіньових"  і
кримінальних  проявів  та  на  адекватне  покарання   суб'єктів  економічної
злочинності,  у відповідності  з рівнем  соціально-економічної небезпеки  їх
"чорної" діяльності. До правової бази, що вкрай не-
     112
     113
     обхідна  для  поступового   подолання  "тінізації"   та  криміналізації
економіки  можна  віднести  розробку  і  схвалення  Верховною  Радою України
наступних законодавчих актів:
     -- про внесення змін і  доповнень до Кримінального кодексу України щодо
посилення   відповідальності   за  порушення  бюджетного   законодавства  та
нецільове використання бюджетних коштів;
     -- про  внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо
посилення  відповідальності   за  економічні  злочини,  що  завдали  збитків
державі;
     -- про внесення  змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо
посилення  відповідальності  громадян  та  посадових  осіб  за  приховування
доходів та ухилення від повної та своєчасної сплати податків;
     -- про "відмивання" грошей та посилення  кримінальної  відповідальності
за операції, пов'язані з "відмиванням" грошей;
     -- про попередження зловживань і злочинності на ринку цінних паперів;
     -- про джерела походження первинного (стартового) капіталу;
     -- про внесення змін і доповнень до Кримінального  кодексу України щодо
посилення  відповідальності  за  контрабанду  і  ухилення  від  сплати  мита
(ввізного  та  вивізного)  та   вже  названі  законодавчі  акти,   що  мають
попереджати   і  карати  злочинність,  яка  можлива  у  кредитно-банківській
системі.
     Для    забезпечення   ефективної   дієвості   організаційно-процедурних
механізмів практичної реалізації законодавчих актів вкрай необхідно створити
(або посилити) відповідні органи державного нагляду та контролю.
     Проте, діалектика  життя  засвідчує  -- не слід надмірно  переоцінювати
силові,  карні  та заборонні заходи,  що  має здійснювати держава у  напрямі
локалізації "тіньової"  економічної  діяльності.  Треба  враховувати,  що  в
багатьох випадках ця діяльність є об'єктивною захисною реакцією суб'єктів на
неможливість  існування  й  розвитку  в   рамках  офіційної   економіки   та
невиваже-ної  правової регламентації.  Так,  скажімо, посилення  репресивних
переслідувань резидентів України за "тіньову" економічну
     114

     діяльність, яка не  є  по-справжньому суспільне небезпечною, відповідно
спричиняє до появи  якісно нових, складних та більш конспіративне досконалих
схем "тіньової""  самореалізації, а також  до збільшення обсягів відповідної
еміграції:  капіталу,  підприємців  та  висококваліфікованих   фахівців.  Ця
тенденція є  особливо небезпечною, оскільки вона зменшує і  без того  досить
незначний прошарок економічно активної та найбільш професійно  підготовленої
частини нації  --  основної бази,  що не  тільки  підтримує,  але й реалізує
економічні реформи.
     У  той  же   час  застосування  невиправдано  жорстких  карних  заходів
переслідування за деякими видами економічних правопорушень може не тільки не
покращити  ситуацію, а навіть навпаки,  нашкодити  і загубити  нові паростки
підприємництва, що зароджується у складних та здебільше несприятливих умовах
перехідного періоду під тимчасовим прикриттям "тіньової"" економіки.
     Від   того,  чи  будуть   спроможні  владні  структури   відрізнити  та
раціонально диференціювати "тіньові" правопорушення за рівнем їх об'єктивної
соціальної небезпеки та економічної шкоди і відповідно  з цим застосувати до
них  диференційовані санкції,  буде передусім залежати  створення необхідних
умов  для подальшої безболісної легалізації тимчасових учасників "тіньового"
підприємництва.  Тобто мова  йде про тих  суб'єктів  "тіньової""  економіки,
діяльність  яких не заподіяла справжніх збитків суспільству,  на відміну від
дійсно  небезпечного кримінального  і насильницького  елементу організованої
злочинності. Від цього залежатиме не  тільки  успіх боротьби із злочинністю,
але  й суттєво підвищаться  потенційні можливості  прискорення економічного,
соціального і духовного відродження України.
     У процесі розробки нових концептуальних підходів на шляху вдосконалення
організаційних,  методичних і  правових  заходів,  що  слід застосовувати  у
боротьбі  зі злочинністю, владні структури  держави  повинні відмовитися від
суто силового підходу у  боротьбі з усіма  проявами "тіньової"  злочинності.
Необхідно вибирати більш  диференційовані та системні  підходи щодо розробки
різних  методів, механізмів  та засобів боротьби з протиправними  явищами  в
залежності від їх природи, ступеня
     115
     суспільної  небезпечності  та  враховуючи  світовий  досвід  проведення
роботи з їх успішного подолання.
     Вбачається,   що    чіткий    класифікаційний    розподіл    обов'язків
правоохоронних  органів,  який  має  бути  проведений  відповідно  до  видів
злочинності,  згрупованих  за рівнем їх  суспільної  небезпечності, а  саме:
"криваво-чорна",   "чорно-кримінальна"   (або   "національно-небезпечна")  і
"темно-сіра", може дозволити уникнути досить збиткового дублювання зусиль  і
сконцентрувати  весь інтелектуальний,  організаційний, матеріально-технічний
потенціал і досвід окремих підрозділів правоохоронних органів на конкретних,
суттєво відмінних один від  одного видах злочинних антисуспільних явищ,  які
вимагають  докорінно  різних  підходів  як  до наукового аналізу,  так і  до
методів їх подолання.
     Так,   наприклад,  якщо  боротьба   із   "криваво-чорною"   злочинністю
об'єктивно потребує концентрованого посилення традиційно жорстких, силових і
оперативних методів боротьби з кримінальним світом, то  в  той же час робота
щодо     попередження      і      ліквідації      "національно-небезпечної",
"адміністративно-білокомірцевої"    злочинності    і    корупції    потребує
висококваліфікованого,   обережного  інтелектуального   підходу  відповідних
спеціалістів   для   виявлення   складних   і  надзвичайно   законспірованих
фінансових, податкових та інших економічних злочинів.
     У  той же час боротьба із масовою та ненасильницькою  за своїм  змістом
економічною  злочинністю  потребує  абсолютно  інших  підходів,  що  повинні
включати  і   певну  декриміналізацію   багатьох  із  мало  небезпечних  для
суспільства та громадян явищ "тіньової"" економіки.
     Особливо  слід  зупинитися на  так званих проявах  "темно-сірих"  видів
діяльності  суб'єктів ринку. Адже, як зазначалося раніше, окрім самого факту
їх приховування від державних органів, ці протиправні  види  діяльності самі
по  собі  не є кримінально-небезпечними, а  навпаки,  у певному економічному
відношенні  вони  є  навіть досить  корисними  для  суспільства.  При  цьому
посилення карних заходів до цих учасників "тіньової" економіки створює умови
для того, щоб заганяти їх діяльність ще глибше у  тінь, підштовхувати їх  на
співробітництво із дійсно
     116
     небезпечними  для  суспільства  злочинцями,  змушуючи  шукати   надійне
прикриття з боку мафіозне організованих структур.
     Наукові дослідження  свідчать, що з метою прискорення легалізації більш
світлої  частини  "тіньової""  економіки,  тобто переходу  її  "темно-сірої"
частини  в  легальну,  офіційну  економіку,  необхідно реалізувати  комплекс
конкретних заходів.
     По-перше,  необхідно  провести  економічнко-правову  інвентаризацію  із
подальшою  відповідною  декриміналізацією   більшості  з   існуючих  проявів
"темно-сірих"  правопорушень, у залежності від оціночного визначення ступеня
їх  соціально-економічної  небезпеки (скажімо,  класифікуючи  їх  за  трьома
рівнями),  або  відсутності  такої (це  насамперед  стосується кримінального
переслідування,  що на цей час існує за спекуляцію, дрібні  порушення правил
валютного контролю тощо).
     Слід зазначити, що основним напрямом тут повинен стати такий підхід, за
яким переслідування,  покарання  і  утримання  вартісно-майнової компенсації
може бути застосовано до тих  конкретних підприємців, які  своїми нечесними,
шахрайськими  або   протиправними  діями  завдали   реальних  збитків  своїм
партнерам,  клієнтам або  тим  чи  іншим  приватним  особам. При цьому  слід
наголосити на тому, що застосування карних санкцій повинно здійснюватися від
імені конкретних суб'єктів, які постраждали і за конкретні протиправні дії у
цивільному  правовому  порядку,  а не  від  імені  держави  в  кримінальному
порядку, як це відбувається на цей час.
     Широка декриміналізація і пом'якшення багатьох  кримінальних  санкцій з
одночасним  послабленням  податкового  тиску  на  суб'єктів  підприємницької
діяльності дозволить  створити  умови  для переводу  "тіньової"" економіки в
офіційний,   тобто   податково-лояльний,   відкрито   функціонуючий   сектор
економіки.
     По-друге,  необхідно  пом'якшити і  диференціювати штрафні  санкції  та
покарання  за  суттєво  нешкідливі "темно-сірі"  правопорушення  з  метою їх
легшого і безболісного зупинення.
     Практика (у тому числі міжнародна) свідчить, що  невеликі, але неминучі
суми  штрафів,  що  будуть  неодмінно накладатись  на  порушників,  скажімо,
акцизних правил торгівлі та інших
     117
     "тіньовиків" більше сприятимуть дотриманню законів з їх боку. У той час
як  надвисокі штрафні  санкції, навпаки,  сприяють  службовому  приховуванню
таких порушень за рахунок корупції інспекторів, які приймають побори замість
того, щоб  стягувати ці  високі штрафні суми  із  суб'єктів  підприємницької
діяльності.
     По-третє,  необхідно  розробити  і  впровадити  етично-правові  правила
поведінки   державних  службовців,  які   безперечно  сприятимуть  подоланню
правового  нігілізму  серед вітчизняних чиновників,  що на цей час порушують
права, честь і гідність підприємців.
     Для підвищення загального рівня правової свідомості в Україні необхідно
насамперед  створити   належні  умови  для  усунення  рудиментних  наслідків
глибокої  неповаги   і  підозрілості  державних  структур  і  правоохоронних
органів, до самої особи підприємця-власника.
     У  свою  чергу, недовіра до підприємців, яка  виходить як від державних
чиновників,   так   і   від    існуючого    правового   поля,   що   регулює
господарсько-комерційну діяльність, сприяє  розвитку відповідної  зворотньої
недовіри підприємців до  держави,  що  заганяє  у "тінь" найбільш  корисних,
активних і здібних  членів  суспільства, які  до  того ж в сучасних кризових
умовах задовольняють потреби населення у найнеобхідніших товарах і послугах.
     Вбачається, що спеціально розроблена і  відповідним  чином  законодавче
закріплена  система правил поведінки  державних  службовців  у стосунках  із
підприємцями, у п