ого  майнового розшарування  і  реальні економічні
характеристики процесів  маргіналізації населення  і  накопичення вибухового
потенціалу соціальної напруги.
     '   Це   визнано  Президентом   України  в  доповіді,  присвяченій  Дню
незалежності України 24 серпня 1995 року, де відзначається, що "досі як слід
не  навчилися  збирати  податки,  а  це,  як  відомо,  одна  з  визначальних
економічних  ознак  державності. За існуючими оцінками  40, а можливо всі 50
відсотків  прибутків,  що   підлягають  оподаткуванню,  не   потрапляють  до
державної казни" (Див.: Голос України. - 1995 - 28 серпня).
     Деяке уявлення  про справжній  обсяг та  реальний  рівень прихованих  і
неврахованих особистих доходів певної групи населення може  дати хоча  б той
факт,  що тільки  у 1994  році  громадянами  України  було ввезено  164 тис.
автомобілів іноземних  марок, загальна вартість яких оцінюється  у 1,5 - 2,0
млрд. доларів США. Із тих, хто ввозив ці автомашини, майже 90 відсотків мали
пільги, які звільняли  їх  від сплати податків, ввізного  мита, ПДВ тощо.  У
подальшому  цей ринковий  сектор  задоволення  зазначеного  виду  споживчого
попиту населення суттєвого скорочення не зазнав.
     Тому достатньо  лише співставити  ціни на коштовні  автомобілі (ціна на
які перевищує  100, 200  і більше тисяч  гривень)  із зафіксованою величиною
середнього сукупного  грошового  доходу,  що  за  даними статистики  отримує
населення  України. Так, скажімо, за матеріалами експрес-доповіді Державного
комітету статистики України "Рівень життя населення  в першому півріччі 1997
року" (за даними обстеження сімейних бюджетів), лише 0,6 млн. осіб або 1,1 %
населення України отримували середньо-душові грошові доходи, що перевищували
300  грн. на місяць (табл. 1), а  "середній клас",  що у 1991 році отримував
доходи від 200 до 350 крб. (50,7 % населення), на цей час (62,4 % населення)
отримує  доходи,   які  еквівалентні  у  реальній  купівельній  спроможності
карбованця у 1991 році сумі у  межах 22 - 86 карбованців  (табл. 1, діаграма
мал.  2).   Тому  зрозуміло,   що  зафіксованим  статистикою   представникам
"багатіїв"  України  навіть  за  умов  абсолютної  відмови  від  задоволення
більшості особистих і сімейних потреб не  вистачило б  і  цілого життя,  щоб
накопичити необхідні кошти для купівлі "мерседеса", "опеля" або "BMV".
     А   хто  зможе  оцінити   справжню   (тобто   дати  реальну  оцінку   у
еквівалентному співставленні до існуючих світових цін на аналогічні об'єкти)
вартість  побудованих  навколо  великих  міст  тисяч  коштовних  котеджів та
розкішних  (навіть  за  вищими  світовими стандартами)  вілл  або,  скажімо,
перебудованих за тими ж "євростандартами" величезних квартир, розташованих у
най-престижніших районах великих міст?
     64
     65
       Розподіл  населення  за  рівнем середньодушового місячного  грошового
доходу
     (за даними обстеження сімейних бюджетів Держкомстатом України)
     Таблиця 2
     199
     1р.
     І півріччя
     1997 року
     Середньодушові до

     Середньо-душові доходи на місяць, (крб.)
     Питома вага доходноїгрупи у всьому населенні,
     Середньо-душові доходи на місяць, (грн.)
     Питома вага доходної групи у всьому населенні,
     ходи  на  місяць  у  1  півріччя  1997  p.  розраховані  у  купівельній
спроможності карбованця станом на



     (%)


     (%)
     01.01.1992р.' (крб.)

     до 75
     0,1
     до 20
     о<
     ------8^------



     75,1 - 100
     0,1
     20,1 - ЗО
     й s
     Ідо 14 14-22

     100,1 -125
     0,5
     30,1-60
     ------------- 28,9
     22-43

     125,1-150
     1,7
     60,1-90
     22,2
     43-65

     150,1 -175
     3,5
     90,1 -120
     13,3
     65-86

     175,1-200
     5,5
     120,1 -150
     7,8
     86 -108

     200,1 - 250
     15,9
     150,1 -180
     4,5
     108 -129

     250,1 - 300
     18,3
     180,1 -210
     2,4
     129-151

     300,1-350
     16,5
     210,1-240
     1,4
     151-173

     350,1-400
     12,8
     240,1-270
     0,8
     173 -194

     понад 400
     25,1
     270,1 - 300
     0,6
     194 -216





     понад 300
     1,1
     понад 216


     Про  обсяги "тіньової" економіки,  розміри доходів та валютних скарбів,
нагромаджених  у  цій  сфері,  свідчать такі дані. За  експертними  оцінками
фахівців, за кордон  неофіційно  експортовано з України до 20 млрд. доларів.
Окрім  того, за  різними даними, у населення України "на руках" зберігається
ще від 4 до
     '  Розрахунки  індексів зростання цін  споживчих кошиків, що входили до
складу мінімального споживчого бюджету (МСБ) населення України свідчать,  що
його номінальна вартість у  І півріччі 1997 p. дорівнювала 348 грн. Оскільки
вартість  МСБ  1991  року дорівнювала 251  крб.,  то  відповідно  купівельна
спроможність 1  крб. 1991 року еквівалентна 1.39 грн. у  І півріччі 1997  p.
(348  :  251). З  урахуванням  цього  співвідношення  розраховані  показники
середньодушових доходів  населення  за  І  півріччя  1997  p.  у купівельній
спроможності карбованця 1991 року.
     66
     10  млрд. доларів  США1.  За іншими  джерелами, за останні  5  років  з
України вивезено 15 млрд. доларів2.
     Одним  з важливих показників, що характеризують масштаби "тінізації", є
кількість  людей,  які  зайняті  такими  видами діяльності, що  можуть  бути
віднесені  до  неформальної економіки  (тобто тут мова йде  про застосування
підходу,  що,  за  світовою  класифікацією,   заснований  на   так   званому
"трудовому" підході).
     Розподіл населення за рівнем середньодушового грошового доходу
     (за  даними  обстеження  сімейних  бюджетів Мінстату  України  у  %  до
підсумку)
     1991 рік, %
     
     І півріччя 1997 року, %
     
     Мал.2.
     Див.:  Долішній  М.,  Козоріз  М.   Головні  напрями  стратегії  виходу
економіки України з кризи //Економіка України. - 1995. - No 4. - С. ЗО - 36.
     Див.: Кощий В. Параллельньїе зкономические мирьі // Финансовая Украйна.
- 1996. - 20 февраля.
     67
     І півріччя 1997 року у купівельній спроможності грошової одиниці станом
на 01.01.1992 p.
     
     Мал. 2 (продовження)
     За   даними  вибіркових  обстежень  та  наукових  досліджень,  що  були
проведені  із   проблем  зайнятості  (Науково-дослідним  центром  з  проблем
зайнятості та  ринку  праці  Національної Академії наук та Мінпраці України,
Центром "Соціальний  моніторинг"  та Світовим Банком),  чисельність офіційно
незайнятого  працездатного   населення,  що  отримує   основні   доходи  від
неформальної діяльності, становила ще у 1994 році 3170 тис. осіб, або 12,6 %
від  загальної  чисельності  зайнятих.  Ще близько  5600 тис. працюючих було
залучено до неформальної економічної діяльності'.
     Значною  мірою ця цифра  складається за рахунок осіб,  що перебувають у
стані прихованого  безробіття  на підприємствах (у неоплачуваних  відпустках
або  в  режимі праці  неповного робочого  дня або неповного робочого тижня).
Окрім   того,  несприятливі  умови  для  підприємництва  зумовили  зростання
"тіньової"  діяльності  зареєстрованих підприємницьких  структур,  державних
підприємств і організацій.
     На  цей  час  значна частина населення  компенсує  у сфері неформальної
"тіньової" діяльності, тобто на "дикому" ринку
     Див.:  Жерар  Дюшен.  До  аналізу  діяльності неформальної  економіки в
Україні // Матеріали Європейського Центру макроекономічного аналізу України,
1996.-С.2.
     68
     праці,  ті  економічні   втрати,  що   відбулись   внаслідок  суттєвого
скорочення  реальних обсягів доходів,  які  надходили від  традиційних видів
трудової діяльності та існуючої пенсійної системи. Можна також стверджувати,
що у цьому секторі  зайнято  від 5  до  10 %  пенсіонерів  (зокрема раннього
пенсійного віку), близько 1000 тис. осіб.
     Так,  разові  опитування  осіб, які  раніше або безпосередньо на момент
опитування  (середина  1994  року)  працювали  на  державних  підприємствах,
засвідчили, що 70  %  цих осіб мали неофіційну роботу. Доход, що  отримували
працівники  від неофіційної роботи,  становив  більше 50 % загального доходу
опитаних.'
     За  експертними  оцінками неформальна  діяльність  дозволяє  отримувати
зазначеній частині населення, що  становить  мілкий ринковий  "планктон", до
чверті доходів, що  утворюються у "тіньовій"  економіці. Офіційна статистика
та  податкова  система  фактично  не  мають  ніякої  інформації  про  доходи
щонайменше  20  %  населення країни, які за  експертними  оцінками отримують
близько 40 % сукупних доходів фізичних осіб.
     Найбільш  спрощено реальний  розподіл  сукупних  грошових доходів серед
соціальних  верств  населення,  який  має  місце   на  цей  час,  може  бути
представлений наступним чином: 40 % населення країни  отримує приблизно 10 %
сукупних грошових доходів (з яких близько 10 % -- "тіньові"); ЗО % населення
--  близько  20  % сукупних грошових  доходів  (з  яких  приблизно  20  %  є
"тіньовими"); 20  %  населення --  до  ЗО  % доходів (близько  третини  яких
знаходяться у "тіні"); 10  % населення -- близько 40 % від обсягів загальних
доходів, що  отримує  населення країни (з яких  близько  75  %  "тіньові'').
Останній  рівень ра-нжування характеризує надвисокі  доходи, походження яких
здебільше є  "кримінально-чорним" і які за  будь-яких умов  будуть  прагнути
уникнути зустрічі із податковою системою держави.
     Тому,  якщо  визначення  середнього  сукупного   доходу   10  відсотків
найбідніших  людей  (тобто  нижнього  маргінального рівня)  на  цей  час  не
викликає суттєвих ускладнень, то визначен-
     69
       ня  середнього  сукупного  доходу 10  відсотків  найбагатшої  частини
населення  України вкрай ускладнене  внаслідок зазначених причин. Аналогічна
ситуація  існує  і  стосовно  оцінки   майнового  стану   "маргіналів",   що
відносяться до групи, яка має вищий рівень доходів.
     Розрахунки  децильних  коефіцієнтів  (тобто  відношення  доходів  10  %
найбагатших  і  10  %  найбідніших   громадян),   які   періодично  здійснює
держстатистика, на  основі використання традиційних методик вибірки  і даних
балансу доходів  та  витрат,  по  суті  дають  уяву  лише  стосовно  процесу
диференціації на рівні  неприхованих, і в основному,  невисоких доходів,  що
отримують  особи,  які  працюють  в  державному  та  кооперативному секторах
економіки, або ті доходи, що надходять  від системи  соціального страхування
та джерелом яких є підсобне домашнє господарство.
     Проте,  навіть  і  на цьому  рівні  низького  достатку  спостерігається
помітна диференціація у розподілі доходів. Так, якщо за оцінками у 1993 році
середній  грошовий доход "найбільш заможних" громадян перевищував доход 10 %
громадян із найменшими  доходами у 6,7 раза, у 1994 p. -- у 9 разів, у  1995
p. -- в 12 разів, у 1996 p. --  ВІЗ разів, то вже у  грудні 1996  року 10  %
громадян  із  "найвищими"  доходами отримували третину  загальної  суми всіх
грошових доходів населення, що фіксувалися офіційною статистикою.' Реальна ж
величина  зазначених   коефіцієнтів   із  урахуванням   "тіньових"   доходів
щонайменше  на  порядок  перевищує  ті,   що  офіційно  наводяться  органами
держстатистики.
     Все  наведене свідчить про значні формаційні  прогалини, які  виникають
при спробі зробити оцінку "тіньової" економіки шляхом застосування методики,
що базується на використанні системи національних рахунків.
     Щодо можливості застосування до вітчизняних умов методики, що базується
на  наданні  визначеного  базового  обсягу   "тіньової"  економіки   певному
вихідному періоду і порівняння офіційно виміряного темпу зростання (падіння)
ВВП у наступні періоди  із  темпами  зростання деякої змінної, відносно якої
при-
     ' Україна: інформаційно-статистичний довідник.:  К. - Кабінет Міністрів
України.-1997.-С. 108.
     70
     пускається, що вона певним чином пов'язана із зміною фактичного ВВП, то
стосовно останнього можна відзначити наступне.
     Для  країн  із  перехідною  економікою  науковцями,  у   тому  числі  і
вітчизняними, пропонується використовувати у якості  такої змінної (відносно
якої  припускається, що вона  певним чином  пов'язана  із  зміною фактичного
ВВП), обсяги споживання  електроенергії.  Це  зумовлено тим,  що  споживання
електроенергії тісно пов'язано з виробництвом дійсного ВВП.
     З метою оцінки реальної ситуації в економіці України групою дослідників
(В.  Бородюк, О. Турчинов,  Т. Приходько) було здійснено розрахунки індексів
спаду виробництва ВВП і ВСП за  п'ятирічний період  із визначенням імовірних
обсягів  зростання  "тіньової""  економіки  на основі урахування  даних  про
споживання  електроенергії в народному  господарстві  України  за  1990-1995
роки.
     Розрахунки,  проведені за цією  методикою,  показали,  що  у  1995 році
обсяги  валової  продукції  та  доданої  вартості,   створених   у  тіньовій
економіці, становили, відповідно, 5000 трлн. і 2750 трлн. крб.,  або  42,4 %
офіційного  ВВП.'  У  подальшому  названі  автори  провели  аналіз   обсягів
"тіньової"" економіки на основі використання не лише методів, які враховують
зміни в рівні електроспоживання, а також і  експрес-методу2. Це дозволило їм
одержати  близькі результати. Так, обсяг  "тіньової" економіки  в  1995  p.,
розрахований за цими методами,  становить, відповідно, 40,5  %  і 43,6 % від
реального ВВП3. Близькість  результатів, що отримані із застосуванням різних
методик, дозволять поставитись до них з певною довірою.
     Бородюк  В., Турчинов  О.,  Приходько  Т.  Оцінка масштабів  "тіньової"
економіки та  її вплив на динаміку макроекономічних показників.  //Економіка
України.  - 1996.  - No  11; Ульрих  Тиссен.  Теневая зкономика  в  Украине:
разньїе оценки дают одинаковьій результат // Финансовьіе риски. - 1996. - No
3. - С. 32.
     Експрес-метод  був  розроблений  в  інституті  Росії  НАН  України  для
розрахунку  обсягів "тіньової" економіки і  на відміну  від методу Гутмана і
його  модифікацій  враховує  вплив   різних  детермінантів  або  індикаторів
"тіньової" економіки  на зміни в її відносних розмірах (Більш детально див.:
Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т.. Методи  розрахунку тіньової економіки
//Економіка України.- 1997.-No5).
     Бородюк  В.,  Турчинов  О.,  Приходько Т.  Методи  розрахунку  тіньової
економіки //Економіка України. - 1997. - No 5. - С. 53.
     71
     Аналіз  особливостей практичного  використання  цих  методів  на  думку
авторів свідчить про  доцільність їх  комбінованого застосування -- з огляду
на  те,  що  вони   охоплюють  різні,  взаємодоповнюючі  сфери   "тіньової"'
діяльності.  Так, при  використанні  даних  про  енергоспоживання оцінюються
обсяги  "тіньової"  економіки  у   сфері  виробництва,  а  при  застосуванні
експрес-методу, окрім того враховуються сфера  послуг, а також сфери з малим
споживанням електроенергії. Тому при одержанні близьких результатів за обома
методами  їх  середнє  значення (40,9 %),  на думку  авторів, можна  вважати
досить вірогідною оцінкою  обсягу "тіньової" економіки в Україні у 1995 році
.
     Особливої   уваги   потребує   з  'ясування   питання  щодо  можливості
застосування  монетарного підходу для достатньо репрезентативного визначення
обсягів "тіньової" економіки.
     За  методиками, що базуються  на монетарному  підході, оцінка  дається,
виходячи  з  обсягів  грошових  коштів,  що  знаходяться  в  обігу  у  сфері
"тіньової" і "чорної" економіки. Цей підхід побудований на основі положення,
що практично всі розрахунки у  "тіньовій" сфері, як  правило (за виключенням
бартеру),  провадяться за готівку. Тому у центрі уваги аналітиків  передусім
знаходиться співвідношення готівки, що  обертається поза  сферою банківської
інкасації і тієї сукупної грошової маси, що знаходиться в грошовому обігу.
     Як правило, застосовуючи цей підхід, дослідники в залежності від однієї
або декількох змінних (які відображають вплив "тіньової" економіки на попит,
що виникає  на гроші) спочатку  роблять  оцінку грошової готівки, необхідної
для  фінансування  операцій   у   "тіньовій"  економіці,   а   у  наступному
розраховують  створений  у  "тіньовій"  економіці   доход,  шляхом  множення
кількості грошей на прогнозовану швидкість їх обороту.
     Аналіз  засвідчує,  що вибір базового рівня  істотно впливає на кінцеві
результати розрахунків, особливо при використанні монетарних методів, таких,
як метод Гутмана і його відповідних модифікацій (що базується  на врахуванні
змін співвідношення
     готівкової і загальної  маси), та метод Файге  (який додатково враховує
зміни швидкості  обороту готівкових грошей). Тому  оцінки обсягів "тіньової"
економіки,  які  отримані шляхом  використання  зазначених методів,  суттєво
різняться (у 3 - 5 разів), що "засвідчує їх досить умовний характер"'.
     Це  пов'язано  з  тим,  що  результати  розрахунків   з   використанням
зазначених  монетарних  методів  зумовлені  впливом  на  абсолютні  величини
тіньового сектора  лише одного чинника -- змін у пропорціях грошового обігу.
Водночас на обсяги "тіньової"  економіки впливають і такі фактори, як розмір
ставок  оподаткування,  рівень  збирання  податків,  зміни у рівні  реальних
доходів у розрахунку на душу населення, динаміки інфляційних процесів тощо.
     Умовність застосування оцінки обсягів "тіньової" економіки в Україні на
основі  названих монетарних  методів  пояснюється також  і тим, що  їх  було
розроблено науковцями для країн із  стабільною економікою, достатньо сталими
пропорціями грошового  обігу, розвинутою системою оподаткування (що реалізує
не  тільки  фіскальну, але  й  стимулюючу  функцію),  відсутністю масштабних
бартерно-обмінних операцій, кризи неплатежів, величезних накопичених обсягів
невиплаченої заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат2.
     Проте,  незважаючи  на  наведені висновки,  не слід  остаточно  ставити
крапку  на можливості застосування у вітчизняних умовах монетарного підходу,
особливо стосовно  використання  найбільш  спрощених  методик  із  наступних
міркувань.
     У  країнах  із  розвиненою ринковою  економікою  і  низьким  рівнем  її
"тінізації"  питома вага готівкової маси, як правило, не перевищує рівня 5 %
сукупної  грошової маси,  що знаходиться  в  обігу  .  Тобто  у цих  країнах
фактично всі грошові операції
     '  Див.: Бородюк  В.,  Турчинов  О.,  Приходько  Т..  Методи розрахунку
тіньової економіки //Економіка України. - 1997. - No 5. - С. 47 - 50.
     72
     Див.: Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т.. Методи розрахунку тіньової
економіки //Економіка України. - 1997. - No 5. - С. 51.
     Заданими держстатистики станом на  10 грудня  1997 року  заборгованість
становила  по  заробітній  платі  -  5,15 млрд. грн.,  по  пенсіям  та іншим
соціальним виплатам -1,81 млрд. грн.
     Так у  США питома вага готівки (паперові та металеві гроші) становить 5
% від грошової маси МЗ. Інші структурні складові становлять: чекові вкла-
     73
        (крім  дрібних)   провадяться   на   основі  застосування   сучасних
не-готівкових  банківських  розрахунків  (у  тому  числі  кредитних  карток,
"магнітних" грошей, чеків, векселів, банкнот тощо).
     За  даними Національного банку, в Україні,  починаючи з 1996 року, маса
готівки перевищила рівень 40 % від загального обсягу грошової маси. Динаміку
обсягів зростання питомої ваги та абсолютних обсягів готівки, що знаходилася
поза банківською системою, ілюструють відповідно табл. З і 4.
     Таблиця З














     19
     96




     19
     97



     Період
     1985
     1992
     1993
     1994
     1995'
     I
     II
     III
     IV
     I
     II
     III
     IV













     KB.
     KB.
     KB.
     KB.
     KB.
     KB.
     KB.
     KB.