оняття "тіньова"  економіка обмежується виключно  тими
видами  економічної  діяльності  та  відповідними відносинами, які  за своїм
змістом є  або протиправними, або  суспільне небезпечними /що на практиці не
завжди співпадає/ (див. мал. 1, сектор 4).
     Умовна   схема   структурних  складових  економіки  та  її   "тіньових"
компонентів
     ' Так, наприклад,  Є. Фейг (США) включає до складу "тіньової" економіки
всю  економічну діяльність,  що  за тих  чи  інших  причин  не  враховується
офіційною статистикою і  не  включається  до  складу  валового національного
продукту. (Див.: Николаева М. Й., Шевляков А. Ю. Теневая зкономика: мето-дьі
анализа й оценки (обзор  работ западньїх зкономистов).  - М.: ЦЗМИ АН СССР.-
1987.-С.4.

     Мал. 1
     1. "Офіційна" ("легальна", "світла", "традиційна") економіка. 1. Сектор
"домашніх" господарств (сектор натурально-
     го самозабезпечення населення).
     3.  "Неформальний"  сектор   (сектор  "нерегламентованої'"  діяльності:
дрібне  виробництво, послуги і торгівля),  "світло-сірий" сектор економічної
діяльності.
     4. Тіньова економіка.
     4.1.  "Темно-сірий" сектор  тіньової економіки (законспірований  сектор
легітимних видів економічної діяльності.
     4.2.  "Чорний"  (в  тому  числі кримінальний,  "криваво-чорний") сектор
тіньової економіки.
     4.3. Диверсифіковані частки "чорної" економіки.
     До "тіньової" економіки  в широкому розумінні цього поняття можуть бути
включені  сектори  2 (частково),  3 і 4.  До "тіньової" економіки у вузькому
розумінні   включається   тільки   сектор  4  із   зазначеними   внутрішніми
структурними складовими (4.1, 4.2 і 4.3).
     10
     11
     Сектор   домашніх  господарств  (сектор  натурального  самозабезпечення
населення),  що виробляє  товари  та  послуги,  які  споживаються  всередині
домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора  є те,
що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не  продаються,  тобто
не є об'єктами ринкових відносин.
     Тому  відсутність ринкових  транзакцій робить оцінку  вартісних обсягів
виробництва  товарів та  послуг в  домашніх господарствах надзвичайно важким
завданням. В  усіх країнах, що мають ринкову  економіку,  робота у  домашніх
господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валового
внутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах.
     Окрім  домашньої праці,  в  країнах, що розвиваються або знаходяться  у
стані  трансформації,  продукція,  що  отримана  від  роботи на присадибній,
приватній  чи орендній земельній ділянці, має  велике значення для виживання
та відтворення сім'ї.
     Відносини обміну, що можуть виникати між домашніми господарствами цього
економічного  сектору, мають скоріше характер  своєрідного бартерного обміну
життєвими  благами і послугами, ніж  є дійсно  ринковими операціями товарної
реалізації, що відбуваються на вартісній основі.
     Неформальний  сектор економіки  ("світло-сіра" економіка) складається з
дрібних  виробників  та   їх  найманих  робітників   разом  із  самостійними
виробниками  товарів  та  послуг   (наприклад,   транспортних,  будівельних,
ремонтних  тощо),  а  також  комерсантів-посередників.  Діяльність  вуличних
торговців є найбільш  поширеним  і  видимим проявом діяльності неформального
сектора,  хоч  продукція малих  майстерень та  ремісників,  що досить  часто
працюють у домашніх умовах,  має на  цей  час  в країнах  ринкової економіки
значно більші обсяги, ніж в Україні.
     Неформальний  сектор,  на  відміну від  сектора  домашніх  господарств,
пов'язаний  з  купівлею-продажем  товарів та  послуг, тобто  він обов'язково
повинен  бути врахований  у складі ВВП.  Слід  зазначити,  що цей  сектор  у
багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у  стані ринкової
трансформації, на цей час практично не враховується. Основною причиною тут
     12
     є  велика чисельність  дуже дрібних об'єктів дослідження та податкового
контролю,  а  також  занадто мізерний  обсяг  персоніфікованих  доходів,  що
отримує  більшість суб'єктів цього  сектора,  і  які  за сукупною  величиною
фактично  не перевищують  існуючої нульової  ставки податку  на (місячні  чи
річні) доходи громадян. При цьому вироблені цим сектором товари і послуги за
своєю споживчою якістю є легальними, і загалом  при їх виробництві і дрібній
реалізації  ринковий  "планктон"  не  порушує  закони.  Правда,  в  багатьох
країнах,  що  розвиваються, є  закони про  ліцензії,  інші норми,  що можуть
ігноруватися при операціях у неформальному секторі. Але вірним є й  те, що в
більшості випадків  власті докладають дуже мало зусиль для  впровадження цих
законів у  життя,  оскільки це  пов'язано  перш  за все  із  низьким  рівнем
доходів,  що  отримують  суб'єкти  підприємницької  діяльності неформального
сектора економіки, і  які  для  держави  не можуть  бути  суттєвим  джерелом
наповнення бюджету.
     "Темно-сірий" сектор "тіньової" економіки пов'язаний з більш серйозними
порушеннями  діючих  законів  (наприклад,   про  реєстрацію  підприємницької
діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних
доходів;  про мінімальну  заробітну  плату;  про охорону праці та  соціальне
забезпечення). Тобто це сектор  свідомо прихованих видів діяльності. Розміри
такої діяльності останнім часом значно зросли в багатьох розвинених країнах.
Це явище отримало багато назв: від "чорної економіки" в європейських країнах
до "підземної"  ("underground" або "subterranean")  в США.  Оцінка  розмірів
цього  сектора   особливо  складна,  оскільки  порушники  законів   ретельно
приховують  інформацію.  У  деяких  країнах  продукцію  "тіньового"  сектора
враховують  в  національному доході, хоча ці оцінки базуються  не  на точній
статистиці,  а не  експертних оцінках. Зростання  розмірів цього  сектора  в
багатьох країнах  дуже  турбує  органи  влади  саме через  великі  втрати  в
офіційних  цифрах   національного  доходу.  Тому   основні   зусилля   влади
спрямовуються на забезпечення повноти сплати  податків, запобігання порушень
законодавства, а не на припинення випуску продукції. Продукція цього сектора
легальна, проте виробництво і/або  розподіл  товарів  та послуг завжди мають
протиправні і навіть кримінальні ознаки.
     13
     "Чорний" (в  т. ч. кримінальний) сектор "тіньової" економіки  має своє,
притаманне  тільки  йому  амплуа.  Тобто  він  має  справу  з  виробництвом,
розподілом,  обміном  і  споживанням  соціальне небезпечних та руйнівних для
розвитку особистості продукції та послуг, до яких  перш за  все відносяться:
крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, "відмивання" та
фальшування грошей, "кіллерські послуги", торгівля живим товаром  тощо. Тому
природним  є те,  що надвисокі  протиправні доходи  цього  сектора  уникають
участі  у   податковій  системі.  Однак  владу  більше  цікавить  припинення
виробництва  товарів та послуг цього сектора,  ніж сплата податків від  них.
Продукція  і  доходи  від  кримінального сектора  не повинні  включатися  до
національного  доходу  (хоч,  виявляється,  це  стосується   не  всіх  видів
кримінальної діяльності).
     Функціонування "чорної"" (кримінальної) економіки  в автономному режимі
не є типовим явищем,  бо,  проникаючи  в бюрократичні структури, вона змушує
працювати  на себе  потужну  складову  адміністративної  системи  управління
державою.
     Особливо необхідно  відзначити, що  "чорна"  економіка має тенденцію до
постійної   диверсифікації  у  "світлу"  (традиційну)  економіку,   бруднить
легальні виробничі відносини. Якісною особливістю диверсифікованих "метастаз
чорної економіки" є те, що вони функціонують і живляться виключно за рахунок
легальної сфери економіки. Ця  частина "чорної тіні" являє собою  економічну
основу відтворення  корумпованої економіки та  її  суб'єкта  -- корумпованої
бюрократії, що  за певних  умов стає структурою  мафії. Тому зазначене явище
потребує  системних наукових  досліджень,  що  особливо  актуальні  для умов
країн, які знаходяться у стані ринкової трансформації.
     До проявів диверсифікованих  часток "чорної" економіки можна,  перш  за
все, віднести  всі види корупції (аж до відносин  бюрократичного бартеру, що
отримав у народі назву "блат",  і який  базується на відносинах, побудованих
на принципі:  ти -- мені,  я -- тобі). До  них також відносяться всі  прояви
використання   та   привласнення  державної,   кооперативної,   акціонерної,
корпоративної  та   інших  інтегрованих  форм  власності,  у  тому  числі  й
фінансових ресурсів держави, як для особистого збагачення
     14
     окремих  фізичних  осіб,  у  розпорядженні  та  користуванні  яких вони
знаходяться  (перш  за  все   чиновників),   так  і  для  наживи   суб'єктів
кримінальної злочинності та мафіозних кланів, джерела доходів яких пов'язані
з використанням вищезазначених методів.
     1.2.   Якісні  особливості  розвитку   "тіньової"  економіки  в  умовах
адміністративно-командної системи господарювання
     Аналіз "тіньової"  економіки України, її якісних особливостей, багато в
чому  успадкованих  від системи директивно-планових відносин,  не може  бути
достатньо повним без  узагальнення  історичного досвіду. Тобто,  цей аналіз,
пердусім повинен  базуватися  на вивченні  ретроспективи  розвитку  процесів
"тінізації", що відбувалися в економіці колишнього СРСР.
     Це важливо зробити  ще  й  тому, що  на цей час має  місце досить хибна
точка зору, що сучасну  "тіньову" та кримінальну економіку, а  також сучасну
"мафію"  породила  існуюча влада,  і цьому  як каталізатор  сприяв  виключно
процес ринкової трансформації.
     Некон'юнктурний  погляд  на  наше  не  зовсім  далеке  минуле насправді
засвідчує, що це далеко не так.  Масштабна "тінізація" економіки та вихід на
арену економічного криміналітету в СРСР припадає на середину 60-х -- початок
70-х    років,    а   вже   наприкінці   80-х   --   тіньовий   оборот    її
господарсько-комерційної  діяльності  за  експертними  оцінками  перевищував
навіть бюджети деяких союзних  республік. Таким чином, не витримала "іспиту"
часом  і досить поширена теза, що  організована  злочинність  та кримінальна
економіка не можуть  виникнути та існувати за умов тоталітарної держави, яка
за логікою не повинна допускати поділу влади ні з ким іншим.
     Вивчаючи   ретроспективу   досліджень  "тіньової""   економіки  та   її
структурних  складових  в  СРСР,  передусім  необхідно  зазначити, що  перші
наукові наробки з цього питання започаткували вчені Заходу'.
     Див.:  Grossman G. Notes on the Legal Private Economy and Corruption //
Soviet Economy in a Time of  Change: A Compendium of Papers Submitted to the
Joint
     15
     У  своїх роботах, які стосувалися цього  явища,  на  початковій  стадії
досліджень вони використовували дещо інший термін -- "друга" економіка. Так,
раніше інших про це явище сказав К. С. Керол, який надрукував у No 1 журналу
"Нью стейтсмен" за 1971 p. статтю "Бесіди в Росії"".
     Слід підкреслити, що в радянській економічній літературі спочатку також
використовувався  термін "друга"  (вторинна)  економіка"  .  На це  в  своїх
роботах вказував Г. Гроссман, згадуючи, до речі, і про застосування у тому ж
понятійному  змісті інших термінів,  таких  як "контрекономіка", "неофіційна
економіка",  "паралельний  ринок",  "приватне   підприємництво",  "економіка
чорного ринку" тощо.
     У надрукованій в 1984 році статті  Ф.  Фельдбругге у  заголовку був вже
винесений  термін   "тіньова"  економіка,   але   за   текстом  він   цілком
ідентифікувався із терміном "друга" економіка2. Більше того, підкресливши на
початку статті повне співпадіння  обох  понять, автор у  подальшому віддавав
перевагу традиційному визначенню -- "друга" економіка3.
     Радянська наукова та  суспільно-політична  література  на початку  80-х
років  фактично  майже  повністю  відмовилась  від вживання  терміну "друга"
економіка,  на  зміну  якому  прийшов термін "тіньова" економіка.  У  такому
розумінні  вона  із  самого  початку  проголошувалась  абсолютно  негативним
явищем, що повинно бути ліквідовано.
     Західна  наукова  література широко використовувала  зазначені  терміни
дещо в інших,  ніж було прийнято в  СРСР, значеннях. Це пояснювалося тим, що
аналітики Заходу  виходили  із  того,  що в  СРСР, з  одного  боку, існувала
відповідна модель
     Economic Committee Congress  of the United States, vol. 2. 1979 October
10. Washington: VS Gov.Printing  Off. 1979;  -  P. 844; ъummer W. Structural
Imbalance in the Soviet Economy// Problems of Communism.  1984. July-August,
vol. 33  No 4. -P. 26; Feldbrugge F. J. M.  Goverment and  Shadow Economy in
the Soviet Union//  Soviet  Studies,  vol. 36. - October 1984. - No• 4. - P.
528 - 543.
     '  Див.   напр.:   Критика   антимарксистских   теорий  в  преподавании
политичес-кой зкономии // под ред. А. Д. Смирнова. - M.: Политиздат. - 1981.
- С. 267 - 272.
     Див.: Feldbrygge F. G. M.  Goverment and Shadow  Economy  in the Soviet
Union// Soviet Studies. Vol. 36. - October 1984. - No 4. - P. 528.
     Ibid. - P. 528 - 543.
     "централізовано-керованого господарства",  "командна  економіка",  а  з
іншого  --  "друга"  (тіньова),  що  охоплювала  багато  видів  легальної  й
напівлегальної  господарської  діяльності, які  не  були залучені  в  орбіту
централізованого планування, обліку і контролю з боку держави. З цих позицій
до  елементів   "другої""  ("тіньової"")  економіки   відносились:  особисте
підсобне господарство, індивідуальна трудова діяльність, "неформальні" ринки
тощо. Зазначений  підхід  до  визначення  понятійного  змісту цих  явищ  був
характерним для  Г.  Гроссмана,  Б.  Румера, Л.  Ронсека  та  багатьох інших
західних дослідників'.
     Іноземні   автори  в  межах  "другої""  ("тіньової"")   економіки  СРСР
розглядали  не  тільки легальні (напівлегальні) "приватні" види  діяльності,
але й явно протиправні, вважаючи, що межі між  першими й другими на  той час
були досить рухомі  та часто носили досить  умовний характер.  Так,  відомий
совєтолог  А.  Бергсон  писав: "Відносно СРСР  термін "друга" економіка,  як
часто  мається на увазі, охоплює діяльність легальну, але приватну, найбільш
характерним відображенням якої  є виробництво  на  присадибних ділянках  (Г.
Гроссман 1977,  1979). Я ж,  для  уникнення  невизначеності,  буду вважати і
легальні  приватні,  квазілегальні  та  нелегальні  доходи,  як  доходи,  що
отримані через канали "другої"" економіки"2.
     Застосовуючи  термін "тіньова" економіка та  вказуючи  на  неможливість
розміжування в СРСР легальних і нелегальних видів економічної діяльності, Ф.
Фелдбругге  розглядав їх практично в  одному контексті. Автор  нараховує 179
видів "тіньової"" діяльності, класифікує і зводить їх у 9 таблиць. При цьому
він відзначає, що  всі вони, згідно з радянськими законами, можуть заслужити
як "смертну кару", так і офіційне заохочення3.
     '  Див.: Grossman  G. The "Second  Economy" of  the  USSъ/  Problems of
Communism, 1977.  Vol.  26.  No 5.  - P. 25 -  40;  ъumer  В.  The  "Second"
Agriculture in the  USSъ//  Soviet studies. Vol. 26. - No 4. - P. 560 - 572;
ъoncek  L.  Private Enterprise in Soviet  Political Debate// Soviet studies.
Vol. 40, Jan. 1988. - No 1. - P. 46 - 63.
     2 Див.:  Bergson  A. Income Ineguality  Under  Soviet  Socialism//  The
Journal of Economic Literature. September. - 1984. - Vol. 22 . - P. 1057.
     Див.: Feldbrygge F.  G. M. Goverment and Shadow  Economy  in the Soviet
Union// Soviet Studies. Vol. 36. - October 1984^ " •• " "°
     16
     б с; о с, о (ї уу А й О -J б V і
     U
     .І,  РгУП  Харкізеьк"  p,e-nWs-'*i  НАУКОВА  біВ.'ПОТЕЙА   ік.   5.  Г.
K"fussss!sa
     к^-^405^
      Виходячи з поняття розмитості терміну "друга" економіка, деякі західні
економісти  робили  спроби  звузити  предмет   досліджень.  Частина  з  них,
наприклад,  Б.  Румер  пішли шляхом обмеження  сфери  досліджень  одним  або
кількома  із   секторів  народного  господарства  СРСР  (скажімо   сільським
господарством, торгівлею тощо).
     Найбільш  ґрунтовними  та  вдалими   були   пошуки  шляхів  поглиблення
досліджень "тіньової""  економіки СРСР  визнаним  американським теоретиком з
цього напряму  Г. Гроссманом.  Так, від розмитого поняття "другої" економіки
він перейшов до аналізу "нелегальної приватної  економіки та корупції"'. Вже
в той час Г. Гроссман відзначав, що за масштабами нелегальної економіки СРСР
може претендувати на одне з провідних місць у світі2.
     Перша спроба в СРСР врахувати  "тіньову" економіку в  науковому аналізі
була  здійснена на  галузевому рівні у  70-і  роки  в науково-дослідницькому
технологічному  інституті  побутового  обслуговування Мінпобутобслуговування
РСФСР. Цей аналіз  проводився з метою доповнити недостатньо репрезентативний
показник  офіційно  визначеного   рівня  споживання  послуг  громадянами  та
домашніми  господарствами.  Тому саме сфера побутового  обслуговування стала
першим  полігоном відпрацювання  методологічних і  методичних підходів  щодо
вивчення  радянської "тіньової"  економіки та використання цих результатів у
подальших економічних прогнозах.
     Логічне  продовження  зазначеної  роботи,  яка  була  вже  виконана  на
макроекономічному рівні  аналізу "тіньової"" економіки  мали дослідження, що
виконувалися фахівцями науково-дослідницького інституту при Держплані СРСР3.
Робота по цій темі
     ' Див: Grossman G. Notes  on the Legal Private Economy and Corruption//
Op. cit. - P. 834 - 855.
     2  Див: Grossman G. Notes on the Legal Private Economy and Corruption//
Op. cit. - P. 843.
     3 Необхідно  зазначити,  що за  весь  період  існування  СРСР  проблема
"тіньово'г"  економіки  як  окремого  об'єкту системного аналізу  ніколи  не
ставилася  перед  науковцями країни владними  структурами держави  (оскільки
особливо  у  "застійні" роки все,  що не підходило  під  визначені стандарти
вітринного  благополуччя  просто  відкидалось, і  тим  самим сприймалося  за
начебто неіснуючі в ре-
     18
     у зазначеному  інституті виконувалася лише у зв'язку з розробкою питань
подолання незбалансованості споживчого ринку, оскільки масштаби нелегального
надання  послуг у  70-ті  роки зросли  настільки, що їх  неврахування  різко
знижували достовірність  фактичних і прогнозних  оцінок  потреб  населення у
товарах і послугах.
     Надалі дослідження "тіньової" економіки почали охоплювати також і сферу
матеріального виробництва та народногосподарського управління.
     У  своїх "доперебудовних"  дослідженнях радянські науковці, як правило,
до  "тіньової" економіки  відносили  приховану  господарську діяльність,  що
базувалася  на нецільовому  використанні державних  виробничих ресурсів;  на
технологічних, фінансових,  екологічних  порушеннях офіційних  норм  з метою
особистого або групового збагачення; на  корупції;  на  викривленій  звітній
інформації  (на  користь  підприємств  і відомств).  До цих  видів  тіньової
діяльності  відносилися:   приписки,  розкрадання  державних   матеріальних,
технічних і фінансових ресурсів;
     дрібне  розкрадання  на  виробництвах ("несуни"),  що  набули  масового
характеру;  підпільна підприємницька і  виробнича  діяльність  ("цеховики");
випуск неврахованої продукції (послуг) на державних підприємствах; порушення
в  роздрібній торгівлі  та громадському  харчуванні;  перепродаж  дефіцитних
побутових  товарів і  продуктів харчування  (спекуляція); неофіційне надання
побутових  послуг,  виготовлення та  реалізація  самогону та інших  спиртних
напоїв  домашнього виробництва тощо.  До  "тіньової"" економіки відносили  і
"кримінальну"  економіку  (наркобізнес,  проституцію,  спекуляцію,  торгівлю
краденим тощо). Також  до "тіньової"  економіки відносили  особисте підсобне
господарство та індивідуальну труд